Про втрати у Куликівській громаді повідомила голова Юлія Постернак у соцмережах.
Вона зауважила: Олександр Грищенко помер 15 грудня дорогою на службу на Краматорський напрямок внаслідок гострої серцевої недостатності. Йому було лише 34.
Олександр Віталійович народився 20 січня 1991 року в місті Горлівка Донецької обл. Згодом (у 1993-му) сім’я переїхала до Куликівки. З 1 по 9 клас навчався в Куликівській загальноосвітній школі. Після чого вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (завершив навчання в 2011-му) на відділ духових інструментів.
Ще з дитячих років активно брав участь в житті музичної школи та художній самодіяльності при будинку культури під керівництвом Віктора Срібного. Був одним із перших учасників самодіяльного духового оркестру (при будинку культури).
У жовтні 2011 року був призваний на строкову військову службу (м. Харків). У 2012 році отримав звання старший солдат.
20 грудня 2021-го підписав контракт та долучився до лав ЗСУ.
З початку повномасштабного вторгнення захищав Чернігівщину, далі - Донеччину. У вересні 2022-го внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час обслуговування танку отримав бойову травму.
Далі тривав період лікування та реабілітації. Внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, йому було встановлено 3 групу інвалідності.
Мав статус УБД.
На початку 2025 року пройшов навчання за програмою підготовки «Суміщений курс підготовки командира танка» та став інструктором навчального курсу (колективної підготовки) школи танкістів.
«Вічна пам'ять і шана воїну! Глибокі співчуття родині Олександра», - йдеться у повідомленні.
Інна Калюжна:
- Боже, Саша....вічна пам'ять, спочивай з миром, щирі співчуття рідним.
Катерина Шульга:
- Братикууу😭😭😭 неможливо в це повірити
Люба Станищук:
- Брате, душа болить як так😭спочивай з миром😭Легких тобі хмаринок😭 Ти наш герой😭
Віра Ромашкіна:
- Саша, Саша, памʼятаю кожне слово з наших розмов. Як так? От і долю не переграв. Царство небесне. Не вірю
Поховання Олександра Грищенка відбудеться 17 грудня у Куликівці.
"Час Чернігівський" писав про таке:
