Підрозділ рятувальників Євгена Середи одним з перших приходив на допомогу в оточеному ворогом Чернігові. Вони гасили страшну пожежу на нафтобазі, діставали людей з під завалів розбомлених чернігівських шкіл.
Але найтяжчим для Євгена Середи та його побратимів було 3 березня. Тоді під час гасіння будівлі на вулиці Мазепи від уламкового поранення загинув рятувальник Сергій Мельниченко. Це не зламало хлопців, вони не мали права опускати руки і ще з більшою силою рятували Чернігів від вогню, а людей від загибелі.
Отриманий орден «За мужність» Євген Середа розділив зі своїми побратимами, волонтерами і тими чернігівцями, які допомагали боронити місто.
Євген Середа начальник пожежно-рятувальної частини Чернігова, пряма мова:
"Після строкової служби не хотілося повязувати долю з погонами. Пройшов час і я пішов. Заради романтики – гасіння пожежі і таке інше.
Ніякої паніки не було. Розгублені були, коли сусідня держава нападає, хоча вже продовжувалося 8 років.
Ми були на шикуванні. Було дві зміни по 25 чоловік. Як раз пролунав сигнал збір та виїзд. Було розбомблено нафтобазу "Астра". Виїхали всіма. Пообіді пролунали вибухи – це був авіаудар по 21 та 18 школах. Я поїхав на 21 школу, там проводили гасіння та рятування до 7-8 вечора. Ще на якусь пожежу, а потім на вул. Мазепи там, де був смертельно поранений водій Сергій Мельниченко, який помер, не приходячи до тями.
Після цього випадку ми чітко розуміли, що людина віддала найдорожче для надання допомоги, і ми не мали права опускати руки. Навіть таке відчуття, що повинні гори звернути заради народу і держави.
Пального вистачало по харчуванню допомагали волонтери, коли зникла вода і світло, то використовували вододжерела підприємств, озера. Викручувалися, техніку ремонтували по ходу. Недоліки і недостачі перекривали, як могли, працювали на високому рівні.
Поряд з частиною був авіаудар. Цілилися по стадіону. Пошкодили приватні будинки на відстані 70-100 метрів. Вилетіли вікна, погнуло ворота. Уламками посікло дах, жодна людина не була біля воріт, були б ушкодження. Пошкодило 1 автомобіль – пробило радіатор, уламок через сидінння вилетів. Ніхто не постраждав. Побігли по приваному сектору допомогу надали. Потрапила бомба у нежитловий будинок.
Ця нагорода – заслуга всього особового складу, ця нагорода для волонтерів, для людей, які приносили одяг, інвалід приніс краску – це для виготовлення коктейлів молотова. Ця нагорода для людей.
Намагаємося зробити все якнайкраще. Із зарплати на ЗСУ, скидаємося на рідних, хто в ЗСУ, найменша загроза – збираємося і готові приступити до виконання любих задач".
"Час Чернігівський" писав про те, як рятувальники розшукали жінку: 86-річна Віра Клименко сім днів блукала лісами і полями. Пила воду з калюж, зігрівав собака.
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії в рамках проекту "Обережно міни: як рятувальники звільняють Чернігівщину від небезпеки" (як частина проекту «Голоси України»). Відповідальність за зміст цієї публікації несе ГО "Разом до громадянського суспільства" і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Уряду Великої Британії.
