Чернігівка Ганна Прищепа вже з півроку мешкає у гаражі - її дім розбомбили російські війська під час спроб наступу на Чернігів. 70-річна пенсіонерка у розпачі - зима близько, а вона і досі, як була - так і лишилася без даху над головою.
Історія має неочікуване продовження - сюжет про згорьовану чернігівку показало «Радіо Свобода». Тепер звідусіль охочі добродії кличуть жінку перезимувати в них. Їй пишуть з кожного регіону України і навіть з Молдови. Сюжет отримав шалений розголос - його переглянули десятки тисяч разів. З 16 вересня під дописом опублікували майже 1000 коментарів.
Сама пані Ганна знаходиться у пригніченому стані. Жінка самотужки долає труднощі.
- Беру цеглини, складаю паркан, а потім чогось так за душу взяло, люди ж походять і йдуть спати, а я присяду і сиджу посеред землі. Шапка на голові, пальто і чоботи. Більше нічого не було. Кацапи ті. Будь їм неладно.
Пенсіонерка розповідає - про свій дім мріяла ще 20-річною. Нині їй 69. А тепер у 70 років вона знову повинна будувати собі житло.
- Я ж його не розбомбила, не розгромила сама! Ну повинно же що-небудь, хоч щось, ну як же так? Зима йде!
Пані Ганна каже: не лишилося нічого. На те, щоб умеблювати дім - навіть кредити брали.
- У ванній у мене було дзеркало красиве, раковина, тут ще й виноград був. Ну все у мене красиве було! - махає у бік руїн і плаче.
Жінка розповідає, що своє житло будували разом з чоловіком протягом усього життя. Вже 6 років, як він помер. Допомагати тепер нікому.
- Мені 20 було, йому 26. Все життя будувалися. Ось, бачите, тут кнопочка - у хату заходить. Все ж погоріло…
Нині через вогонь пластик від дзвіночка оплавився, від колишнього аксесуару лишилися самі рештки.
На відміну від дому гараж більш-менш вцілів. Щоб зробити споруду придатною для життя - біля входу заклали двері целофаном, його прикріпили цеглинами. Трохи допомогли з ремонтом волонтери. Та найбільше болить не стільки дім, скільки втрата того, що було дорого - згоріли усі спогади, дитячі фотографії.
- У мене була донька Яна. Вона втопилася у 98-му. Їй було 13. У домі були її фото… Тепер нема жодної. Як його жить - не знаю. Оце тако і живу, - плаче, показуючи руками на гараж.
У гаражі жити дуже холодно. Що зробити - аби якось тепліше було - жінка не знає. Як буде зимувати - теж не втямки. Тут немає ані газу, ані води, ані опалення, ані каналізації. Волонтери принесли жінці газову горілку для приготування їжі та провели світло до гаражу.
Жінка зі сльозами на очах зойкує - руйнування та горе настільки великі, що краще б її вбили.
- Я би цього нічого не чула і не бачила. Не хочу я жити вже на світі…
Після публікації цієї історії - під дописом «Радіо Свобода» почали з’являтися коментарі із закликом приїздити у гості - тимчасово чи назавжди. Пані Ганну кличуть усі - як звичайні жіночки, так навіть і захисники, аби не лишалася на самоті та мала дах над головою.
Марія Дойкова:
- Приезжайте в Молдову, приму вас в свой дом, будете с нами жить, мамочкой моей будете, и для моих детей бабушкой. У меня мама умерла 4 года. Приезжайте, в доме моем найдется места для вас, моя Драгоценная женщина!!!
Микола Мокряк:
- Приїздіть до мене. Кропивницький р-н Дім великий , в селі недалеко від міста. Я до перемоги в ЗСУ поки, сини та жіночка зустрінуть. Тел: 050241****. Якщо не візьму слухавки, перезвоню. Чекаю!!!
Таня Мельохіна:
- У меня в Молдове есть родительский дом, родители умерли, дом придатный для жизни, приезжайте и живите!!!!
Анна Білак:
- Приїздіть до мене в Західну Україну. Я живу одна. Будемо разом. Куди вам подзвонити?
Валентина Євдокимова:
- Приїжджайте до мене Черкащини, живу одна, тепло, чисто, є що їсти, є зручності.
Вікторія Рупета:
- Аничка, не плачте. Мне очень больно на вас смотреть. Видно что вы хороший человек. Я вам сочувствую. Мы из Харькова. В области был хороший домик. Теперь нет домиков....
Марія Романишин:
- До мене приїжджайте в Тернопіль, будемо жити разом.
"Час Чернігівський" розповідав історію про 2 бабусь, які мешкають у курнику: Дві бабусі з Чернігова живуть у курнику, але спільними зусиллями їм зводять житло.
