Поліцейський Дмитро Музирьов – один із тих, хто став у лави захисників міста у перші дні оборони. Під час обстрілу Киїнки він зазгинув разом з побратимами.
Родина досі не вірить у втрату. У матері такі відчуття, наче син досі на війні і захищає всіх від ворогів. В кімнаті сина багато його фото, нагороди, особисті речі. Дмитра досі чекає його вірний пас Тедді…
Тетяна Музирьова, мати героя, пряма мова:
"Це кімната нашого сина, в якій він проживав 23 роки. Це його медалі. Він дуже обожнював свій спорт, воду, свій човен.
Це єдиний син. Один був такий. Не хочу хвалити, але проблем з ним не було. Настав момент - був шок. Ми були в підвалі. Всі нас підтримували. Не вірилося. Вночі ночував. Був вдома. Вкривала йому ноги.
Ніяк не вірилося. Ми і зараз не віримо. Наче десь знову воює. Нічого не повернеш. Дяка сусідам підтримували. Співробітники телефонували. Було дуже тяжко їм подзвонити, нема таких слів, щоб підібрати. Із 6 квітня повернулися до роботи. І робота сприяла, якось перемикався на щось, але приходиш додому і самі розумієте що...
Це його кімната, він тут зростав, звідси пішов в армію. В 2021 році він купив квартиру і жив окремо, але кімната тут залишилася.
Сказав: "Розпочалася війна, збирайте речі", і такі слова "Збирайтеся всі разом". Ми всі зібралися. Він 24 лютого обороняв Чернігів на мосту автомобільному. 27-го - патрулювали. 28 - направили до Киїнки. На зачистку. Але трапилося так, і ніхто нічого не міг.
Вони десь були, ми ще не їздили на те місце, де заховатися ніде було. Але 27-го прийшов розповідав, що з нами сумські прикордонники, ми об’єднуємося, все буде добре. Каже, що там "дня чотири і відгонимо і все буде добре".
Закінчив інститут з фізичного виховання. Потім до армії - в Житомирську 95-ту бригаду. З 2 курсу викладав. Його вдома не було. Зарплата тренера була копійки. У нього були всі дані. Давай спробуємо в поліцію. Вчився в Одесі, потім у Прилуках - дільничним. Потім перевели сюди у роту поліції спецпризначення. Про роботу не запитували. Не дуже розповідав. Були труднощі перший рік роботи. Валіза напоготові завжди була на виїзд. Тяжко, а потім звикли.
Йому подобалося, але і свій спорт ніколи не покидав. Вода, крига майже, а він за човен і займався. Обожнював лижі. Весь час у спорті, багато медалей. В каное пішов у 9 класі. Вдячна тренерам Барановим. Вони вклали в нього любов до спорту.
Він дуже хотів собаку. Ми любимо тварин, але думала маленьку заведемо, спаніеля. Але він вирішив хаскі або ніяку. Перед навчанням вигулював, займався. Він слухався його. Підходить до дверей і чекає. Собака відчула втрату, їй було важко. Дві доби лежав з нами. Коли останній раз прийшов ночувати, собака як по головах на зустріч летіла, наче відчувала, що останній раз.
Ми дізналися, що в місті є родина воїнів. Олена Запека запропонувала, залюбки спілкуємося. Можемо вирішувати питання, гуманітаркою Олег Сірик допомагає. Хотілося поспілкуватися з матерями, як пережили втрату. Як поводитися. Це допомагає, що спілкуємося.
Поліція. Минуло мало часу. Хлопці і дівчата пам’ятають, телефонують, але у кожного робота, родини, турбота. Приємно, коли приїздимо на кладовище - а там лежать квіти. Їх хтось приніс.
Звичайно перемога повинна бути. Кожен мріє про мир, щоб всі повернулися. Страшно, коли закінчиться війна, бо для нас перемога буде не та. Ми отримали втрату. Син - він віддав своє життя. Якби хлопці не поїхали … Людей було мало і зброї, було тяжко в перші дні. Кажуть, на початку війни загинув, але якби не хлопці тоді... Треба жити продовжувати заради сина".
"Час Чернігівський" писав про оборонців України:
- Закричали "повітря", всі розбіглися, а він у тракторі не почув: трагічна історія родини Тесленко
- «Якось у вікно постукала синичка і я подумала, що то душа Дениса і заплакала», - як пережила втрату сина Марина Чередніченко
- "Мисливець": як у 54 роки чоловік приїхав з Франції і пішки дістався Чернігова, щоб боронити місто від рашистів
- До Дня Збройних Сил: у Чернігові родинам загиблих вручили державні нагороди. Список Героїв
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
