Коли ліквідовувався Коропський район, первинну ланку медицини, а це сімейні лікарі, ФАПи і амбулаторії, передали у підпорядкування Коропської громади. Але на теренах колишнього району у нас створені дві громади. Окрім Коропської, ще і Понорницька. Так ось, навесні понорницькими депутатами було прийнято рішення про створення свого первинного центру медико-санітарної допомоги, наразі триває процес передачі майна, отримання ліцензії на медичну практику. Чим було викликане таке рішення?
Була лікарня, залишилася тільки амбулаторія
Колись у Понорниці була районна лікарня, але її закрили і залишили тільки терапевтичне відділення. На те були об’єктивні причини – відсутність фінансування. Була і лікарня Червоного Хреста, який також відмовився від фінансування свого закладу. І ось тоді всі престарілі стали пацієнтами Коропської районної лікарні. Але реформа медицини, суть якої в тому, що гроші ходять за пацієнтом, не передбачає фінансування людей, які перебувають на утриманні лікарні.
Виняток – хоспісні відділення. Але до отримання хоспісного пакету настільки великі вимоги, що, як-то кажуть у народі, «не по зубах». І ось закрився у Понорниці і хоспіс. Хтось винуватить у цьому понорницьку владу, хтось Короп. Але вини тут нічиєї немає. Нічого не могла вдіяти понорницька громада, а Коропська центральна лікарня була більше не спроможна утримувати хоспісних хворих, оскільки коштів із Національної служби здоров’я на Понорницю не отримувала. А це – близько трьох мільйонів гривень.
Відділення закрили, залишили у Понорниці тільки флюорограф, рентгенапарат та лабораторію, утримання яких взяла на себе Понорницька селищна рада. У селищі залишилася тільки лікарська амбулаторія, де працює три лікарі. Є й екстрена допомога, що дуже добре. Але лікарська амбулаторія та і всі ФАПи Понорницької громади підпорядковуються Коропському та Сосницькому центрам медико-санітарної допомоги. І ось тут виник конфлікт інтересів.
Вирішили створити своє. Чому?
І ось ми у Понорниці. Розмовляємо із заступником Понорницького селищного голови Г.В.Яковець. Питаю, чому?
- Скажімо так, нам не вдається налагодити містки співпраці з керівництвом Коропського центру первинної медико-санітарної допомоги. Дуже важко, - каже Галина Володимирівна Яковець. - Тут люди відкинуті, вони живуть самі по собі. Покращення медичного обслуговування жителів Понорницької громади - це треба нам, а не Коропу. А тому створили свій центр медико-санітарної допомоги, який наразі у процесі становлення. Зараз нам важко впливати на роботу наших медичних закладів, бо вони нам не підпорядковуються. Шукаємо лікаря, але куди він прийде, у Коропський центр? Ми навіть не можемо прийняти його на роботу.
- Є декілька причин, які підштовхнули нашу громаду до відокремлення, - каже. - Перше – це вирішення господарчих питань. Приміром, має амбулаторія автомобіль, який ось-ось розвалиться і потребує негайного ремонту. Ми готові вкласти у нього кошти, але це коропське майно, не маємо права, оскільки це буде нецільовим використанням коштів. І ось ми вже півроку не можемо вирішити питання з його ремонтом. Понорницькій громаді при ліквідації району були передані приміщення лікарні, всіх ФАПів, і ми їх утримуємо. А ось усе інше майно і навіть стільці – це все стоїть на балансі Коропської селищної ради. А тому, оскільки ми вже створили свій центр, 3 листопада звернулися про передачу нам нашого майна. Ми просимо не чуже, а своє. Поки що відповіді не отримували. Чекаємо на рішення депутатів.
- У громаду ввійшли Авдіївка і Шаболтасівка, ви також звертаєтеся у Сосницьку селищну раду з майновими питаннями?
- Немає такої потреби. При реформуванні Сосницького району все майно цих двох ФАПів було передано у Понорницьку громаду. Ми консультувалися з юристами, які запевняють, що при передачі майна Коропській громаді все майно, яке знаходиться на території нашої громади, мало б було передано Понорницькій селищній раді, але цього не відбулося. Цікавилася, як в інших колишніх районах, на території яких створено декілька громад, там майно також на балансі кожної новоствореної громади. Нам же кажуть, такого бути не може. Ось подумайте, як нам жити, коли частина закладів у сосницькому центрі, а частина - у коропському, як можна налагодити роботу, коли ФАПи розкидані. Думаю, протягом двох місяців ми прийдемо до фінішу, але треба, щоб Коропська селищна рада задовольнила питання по майну.
- На якій стадії зараз знаходиться створення вашого центру?
- Після вирішення питання по майну отримуватимемо ліцензію, наступним кроком буде укладення договору з НСЗУ. Тоді вже кошти, які заробляють наші лікарі, йтимуть у наш центр. Він підпорядковуватиметься нам. Матимемо змогу покращувати матеріальну базу. Зараз поступово готуємося до виконання всіх вимог НСЗУ. У лікарську амбулаторію зробили ганок і пандус, не чекаючи поки передадуть майно, аби не гаяти часу, закуповуємо все необхідні медичне обладнання, оскільки ні тонометри, ні кардіограф не повірені ще з 2015 року, хоча мали проходити повірку кожні два роки.
- Ви вже підраховували, чи зможе виживати ваш центр на зароблені від НСЗУ кошти?
- Коштів вистачатиме на заробітну плату, медикаменти для надання першої допомоги – у кожного лікаря до 1800 укладених декларацій. Зараз уже і жителі Авдіївки та Шаболтасівки їдуть за медичною допомогою до Понорниці, а у подальшому вони зможуть переукласти договори із сімейними лікарями. Звичайно, комунальні послуги, як і скрізь, ляжуть на плечі громади. Ми до цього готові, оскільки і зараз громада утримує медичні заклади.
- Чи не планується закриття ФАПів, як, приміром, шкіл у громаді?
- Скорочення не буде. Ми свій центр створюємо для того, щоб покращити медичне обслуговування, а не навпаки.
Чекають на лікаря
Із Галиною Володимирівною йдемо до лікарні. Колись велике двоповерхове приміщення стоїть пусткою, окрім одного крила, де на першому поверсі знаходиться лікарська амбулаторія. У приміщенні незатишно, з часів Радянського Союзу там не було жодних ремонтів. Ще і холодно. Триває реконструкція опалення - в одному вікні миготіла сварка. Твердопаливний котел уже зібрали із запчастин, переварюють систему. А тому поки що у кабінетах тепло дають обігрівачі. Людей небагато. Лікарі ведуть прийом, в одному кабінеті - вакцинують. Мене ж цікавить, чому поїхала з Понорниці лікарка – у селищі чути нарікання.
- Ми її взяли на місяць як лікаря-стажиста і утримували за кошти селищної ради. Але більше не маємо права цього робити, а вона також не може лікувати людей, оскільки, ще не отримала сертифікат про закінчення курсів сімейного лікаря. Але чи повернеться? Не знаю. У нас є і добра новина – у лютому у Понорницю приїде лікар із Чернігова, зараз він навчається на курсах перекваліфікації за кошти громади, буде сімейним лікарем, із ним уже укладено договір.
- І що він у нас забув?
- Цей лікар наш, місцевий, родом з Авдіївки. Вдалося умовити. Громада налаштована на залучення спеціалістів і розвиток медицини. Упевнена, усе в нас вийде.
Джерело: Людмила Ковальчук, "Нові Горизонти" від 10 грудня 2021 року
* * *
