58-річна Валентина ХІЛОБОК, завідуюча ФАПом у Горобіївці на Срібнянщині, за медичною спеціальністю акушерка. Стати медиком мріяла з дитинства.
— Поставила собі за мету закінчити заклад з червоним дипломом. Адже в школі вчилася добре. І зробила це, — згадує Валентина Петрівна. — Закінчила прилуцьке медучилище з відзнакою. Мала право на вступ до медінституту на пільгових умовах.
Зразу після медучилища за направленням працювала в сільченківській амбулаторії, що на Талалаївщині. Зараз там ФАП, а тоді працювало вісім медиків: я — акушерка, Федорович — фельдшер, зубний лікар Любов Миколаївна, педіатр, аптекар, лаборант, медсестра по туберкульозу і головний лікар Ольга Іванівна Друзь, терапевт.
Жила на квартирі, на вихідні їздила додому.
Перші прийняті пологи Валентина запам’ятала добре.
— Уночі прибігає до мене чоловік: «Галя родить!» Це було в травні. Я накинула пальто — нове, балонієве — побігла туди. І такий страх був: тільки місяць ще працювала, мені всього 20 років. А в Галі негативний резус-фактор, невиношуваність. Усі вагітності закінчувались погано. Я схватила бікс для пологів. Це такий набір стерилізованих інструментів та медикаментів у контейнері типу каструльки. Біжимо ми з тим Митьком. А Галя під бугром біля магазину лежить. Він жінку вивів, а далі схопило, і йти вона більше не змогла. Темно, нічого не видно. Глуха ніч. Я викликала «швидку» з пологового. Машина примчала швидко. А поки чекали, Галя ж на землі лежала, я під неї своє пальто підклала. Ми її на ноші з цим пальтом і поклали.
Двері «швидкої» закрилися, я полегшено зітхнула, хотіла розвертатися. Коли двері відкриваються і звідти кричать: «Швидко сюди! Вона вже народжує!» Там фельдшер — чоловік. Народила вона дівчинку, я її прийняла. Перерізувала пуповину і боялася: а раптом інфекція попаде. Повезла її «швидка» в пологове відділення вже з дитинкою.
А ми з Митьком як витягли з-під породіллі те пальто... Воно все у водах, меконії. Пальто мені бабуся подарувала за гарне закінчення медучилища. Потягли ми з Митьком його до ставка. Виколотили у воді той увесь слиз, кров. Забрала додому. Там ще прала в тазику. Дівчинку вони назвали Валею, на мою честь. Через багато років дізналася, що та Валя, на жаль, померла від онкології.
А лікарем я так і не стала. Рік зустрічалася з Віктором з Горобіївки, він до мене мотоциклом приїздив на побачення. Думаю: почекаю, якщо заміж не вийду — піду вчитися до медінституту. Освідчився, так я вдома і залишилася, — проводить Валентина до будинку доріжкою між квітами. Дуже багато троянд, тонкий аромат по всьому двору. Саджала господиня зі старшою дочкою Яною.
Діток двоє, Яна і Марина. Яні зараз 36 років, працює лікарем-інфекціоністом у Варві, закінчила сумський університет. Марині 32. Училася в ніжинському університеті. Вона філолог. Викладала мову і літературу. А після декрету на роботу не вийшла. Працює вдома копірайтером. Пише статті на замовлення. Співпрацює з маркетинговим агентством. У школу повертатися не хоче: «Мамо, за сім тисяч щоб нерви тріпали?» Хоч і за комп’ютером сидить багато.
Чоловік Валентини, Віктор Васильович, — головний енергетик у СТОВ «Батьківщина».
Праску — щоб усе було гладко!
Валентина Хілобок написала в редакцію листа, надіслала квитанцію передплати на пів року і виграла праску Gorenje з парогенератором.
— Мені вперше так повезло, — радіє Валентина Петрівна. — А дочки вигравали. Яна від журналу «Х-фактор» — два квитки на це шоу. І з Маринкою їздили на прямий ефір. Зі співаками фотографувалися. Тоді Олег Кензов був. Ми бачили їх по телевізору, чоловік передачу записав на диск і подарував їм.
А Маринка від журналу «Отдохни» в конкурсі виграла сукню ведучої «Сніданку з 1+1» Людмили Барбір. Ту, в якій вона вела перші ефіри. Темно-малинова. Вручали в студії.
Газету в родині виписують давно. Читають зараз удвох з чоловіком Віктором. Валентина любить долі, читає про загиблих. І плаче, згадуючи, як діти тікали зі Срібного в Горобіївку, коли росіяни йшли повз селище.
Чоловік читає новини, кримінал. І все інше, з першої до останньої сторінки.
Другий приз, 500 гривень, виграла Людмила Клочко з села Стодоли Ніжинського району. Просимо переможницю зателефонувати до редакції.
А наша акція «Смикни удачу за хвіст» наближається до кульмінації. Розіграні всі п’ять призів-подарунків для наших передплатників «Вісника Ч». Попереду — суперприз! Хто ще не встиг відправити квитанцію, відкладав на потім? Бігом, бо чекатимете ще пів року!
Нагадую: щоб взяту участь у розіграші суперприза від «Вісника», треба:
- Повірити в удачу.
- Вислати на адресу редакції копію або фото абонемента передплати газети «Вісник Ч» на друге півріччя 2023 року. Поштова адреса: місто Чернігів, вулиця Преображенська, 12. Електронна: visnyk_peredplata@ukr.net. Свій телефон додайте обов’язково. І трішки про себе. Участь беруть і абонементи на весь 2023 рік! І, звичайно, усі, хто вже надіслав абонементи передплати на друге півріччя 2023 року.
Отже, йдемо до перемоги!
Джерело: Олена ГОБАНОВА, фото автора
