20 березня у бібліотеці ім. Коцюбинського в Чернігові відбулась лекція на тему партизанського руху в часи Другої світової. Попри, здавалося б, віддалені від нас часи, тема, на переконання істориків, не втратила актуальності. Військовий історик Михайло ЖИРОХОВ каже:
Вивчення партизанського руху у часи Другої світової війни на Чернігівщині у 1941-43 рр. виявилось дуже актуальним, бо Україна стикнулась з тими самими проблемами, що й 80 років назад. Ті самі колабораціоністи, партизанські загони, розуміння того, як людині виживати на окупованих територіях. І дуже важливо, щоб вивчення історії партизанського руху було на документальній основі. Тому тільки зараз, коли відкриті архіви колишнього КДБ можливо зробити певні висновки, зробити так, щоб цей досвід був вивчений і використовувався.
Михайло Жирохов
Водночас, як зазначають спеціалісти, партизанський рух – складна і неоднозначна тема. З одного боку партизани боролись проти окупантів, з іншого – були знаряддям у руках тоталітарної радянської системи.
Історик, представник Українського інституту національної пам'яті Сергій БУТКО каже:
Не чорне і не біле, а саме таке, яким воно є. Не можна говорити про те, що тільки погане, всі партизани не можуть бути поганими. Вони дійсно боролися і величезний внесок зробили у перемогу над нацизмом. Але водночас – вони були інструментом комуністичного тоталітарного режиму, який був спрямований проти України, українського народу.
Сергій Бутко
Окремою темою стала Корюківська трагедія. Нагадаємо: у березні 1943 року Корюківку було спалено, а майже сім тисяч її жителів вбито у відповідь на дії партизанського загону Олексія Федорова, який напередодні здійснив напад на місцевий гарнізон. Досі незрозуміло, чому партизани Федорова, які чисельністю переважали карателів в кілька разів, не врятували Корюківку під час її знищення. Цікаво, що до складу карального загону входили не лише німці. Історик Олександр САЛТАН каже:
Там були і угорці, була зондеркоманда 4-А, про це недавно стало відомо. Зондеркоманда 4-А вперше проявила себе під час знищення євреїв у Бабиному Яру, це така їхня «фішка» знаменита. І якимось чином вона дислокувалася тут. Але, знову ж, треба з’ясовувати, як формувався цей каральний загін, хто в нього входив. Я навіть чув, свого часу Роман Безсмертний давав інтерв’ю і казав, що була надія на місцевих колаборантів, шуцманшафти так звані. Були навіть добровольці-російські козачки.
Олександр Салтан
Історики підкреслюють: лише детальне і беземоційне вивчення документів може пролити світло на трагічні події того часу.
***
Час Чернігівський писав про таке:
