У Журавці на Варвинщині поховали 39-річного Андрія Юрченка, старшого солдата. Народився в Луганській області. У 2014 році, коли на Луганщину прийшла війна, з родиною був змушений залишити дім. Перебралися в Чернігівську область. Працював на заводі «Пожмашина» в селищі Ладан. Воював з липня 2024 року, виконував завдання на передовій. Загинув 9 травня на Донеччині.
* * *
14 травня в Городні поховали сержанта 33-річного Дмитра Буйного з позивним «Тихий». У 2014-2015 роках брав участь в АТО в Донецькій та Луганській областях. У липні 2021 року повернувся до армії за контрактом. Служив інструктором механізованого батальйону танкової бригади. Захищав Чернігів. Згодом воював на Донеччині та сумському напрямку. Наприкінці квітня «Тихий» був тяжко поранений на Сумщині. Помер 10 травня в одній з лікарень Києва.
* * *
10 травня неподалік Раднівки Куп’янського району Харківської області поліг 33-річний Максим Буднік з селища Ладан Прилуцького району. Був зварювальником. Працював у Києві на будівництвах. З березня минулого року служив у 14-й окремій механізованій бригаді. Без батька залишився шестирічний син.
* * *
17 травня в селі Займище на Сновщині попрощалися з молодшим сержантом 29-річним Миколою Кучеровим. Працював у Києві на автопідприємстві.
6 березня 2022 року мобілізували. Тривалий час знаходився на фронті. 7 травня нинішнього року зник безвісти. 14 травня рідні отримали сповіщення про загибель.
* * *
Війна забрала 47-річного Олександра Кривоцюка, штурмовика. Народився, виріс і закінчив школу в Києві. У червні 2024 року пішов добровольцем. Воював у 48-му окремому штурмовому батальйоні. У липні отримав поранення, рятуючи побратима. Після лікування повернувся на службу. Не стало Олександра 5 травня на Дніпропетровщині. Поховали в селі Дорогинка на Ічнянщині, де проживає мати.
* * *
Не раз виходив живим з пекла солдат 43-річний Михайло Циганок з села Тихоновичі на Сновщині. В АТО потрапив ще в першу хвилю мобілізації у 2014-му. Статус учасника бойових дій кулеметник Циганок отримав у 2015 році. Звільнився в запас, а через рік знову пішов воювати за контрактом. Боронив Донеччину та Луганщину. Потім була невелика перерва — цивільне життя. 9 лютого цьогоріч мобілізували. 28 квітня прийняв свій останній бій. До 16 травня вважався зниклим безвісти.
* * *
У селі Головеньки на Борзнянщині провели в останню путь 37-річного Анатолія Фощана. З квітня 2016 до липня 2017 року брав участь в антитерористичній операції. Потім працював у СТОВ «Гетьманське». З початку повномасштабного вторгнення обороняв Чернігів. Згодом воював на сумському, харківському, донецькому напрямках.
З 10 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти в Луганській області. 12 травня Анатолія Фощана офіційно визнали загиблим.
* * *
У жалобі родина Супруненків з села Кобижча на Бобровиччині. Уже точно відомо, що 54-річний Олександр Супруненко, чоловік і батько, загинув 12 жовтня 2024 року в Донецькій області. Його мобілізували 20 червня.
* * *
13 травня під час бою поблизу Нового Краматорського району Донецької області загинув 36-річний Михайло Лазарєв. Народився в Донецьку. Потім сім’я переїхала до Киселівки на Менщині. Працював у господарстві «Агроресурс». 2 листопада 2022 року мобілізували. Пройшов вишкіл у Великій Британії. Служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді старшим навідником. 14 серпня торік отримав «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ за участь в успішній операції, яка врятувала багато життів. Командування неодноразово відзначало його грамотами за мужність і відвагу.
* * *
Нарешті рідні змогли поховати 50-річного Юрія Луцевича, уродженця Борзни. Майже три роки вважався безвісти зниклим. Понад 20 років працював помічником машиніста електровоза. У лютому 2022 року пішов добровольцем. Загинув 18 травня 2022 року біля села Тошківка Луганської області.
* * *
Рік родина 48-річного сержанта Володимира Бойка, носівчанина, жила в очікуванні.
У мирному житті працював водієм. Воював з березня 2022 року. Третього травня торік загинув поблизу Табаївки на Харківщині. Та для офіційного підтвердження потрібна була експертиза ДНК.
* * *
15 травня передчасно зупинилося серце 46-річного Олексія Гордієнка, борзнянця. Свого часу закінчив Чернігівське училище внутрішніх справ. Працював керівником соціально-психологічної служби у виправній колонії міста Кіровське Донецької області. Згодом переїхав до Києва, займався бізнесом. Цьогоріч у лютому вступив до ЗСУ. Після військового вишколу повернувся на Чернігівщину, де в одній з військових частин й обірвалося його життя.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- "Хлопець із добрим серцем" поліг на Донеччині. Загибель 24-річного воїна підтвердила ДНК-експертиза
- 26-річний контрактник загинув на Сумщині: без батька залишився однорічний син. У громадах - втрати
- "Вчуся дихати без тебе, моє життя": на війні загинув оборонець з Чернігівщини
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
