У цьому випуску заслужений тренер України Сергій Козир розповідає про сучасний стан рукопашного бою, змагання та ступені майстерності бійців.
Дивіться відео, аби читайте текстову редакторську версію.
Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про рукопашний бій. Заслужений тренер України і керівник клубу «Октант» Сергій Козар у передачі «Наші люди».
– Як ви зайнялись рукопашним боєм?
– Це було, коли я навчався в університеті на факультеті загально-технічних дисциплін. Мене товариш привів в секцію, і ми почали займатися. До цього займався лижним спортом. Потім мені заборонили, і там була така неприємна ситуація. Але спортом мене завжди хотілося займатися. Ось я втягнувся в єдиноборства. Потім я допомагав тренеру проводити тренування. І ми потім з однодумцями вирішили створити клуб єдиноборств. У 1999 році ми створили свій клуб. Основна ціль була забирати дітей з вулиці, щоб вони займалися в спортивному напрямку.
– Якими були перші роки клубу «Октант»?
– У той час це був такий «бум єдиноборств». Багато дітей і дорослих займалися. Ми не тільки по Шерстянці працювали, а КСК в училищі №13, а потім сюди вже перейшли. Я на Шерстянці виріс і для мене цей район нормальний. Не асоціюю його з якимись неприємними ситуаціями. І ми тут вирішили, де я проживав, створити організацію. Спершу в підвальному приміщенні працювали. Потім, коли тут місце звільнилось (тут був колись диско-зал), то нас запросили сюди. Не знали чи потягнем фінансово, оренду. Але потихеньку-потихеньку працювали. Були такі моменти, що самі мати латали. Бо нічого не було взагалі. Зараз ми вже розкрутилися і можемо придбати інвентар, можемо допомагати дітям їздити на змагання.
– Які змагання проводяться зараз?
– Цього року проводили чемпіонат України з рукопашного бою серед дорослих, серед юніорів, чемпіонат України серед юнаків. У листопаді-грудні, у нас було два турніри. Один – всеукраїнський турнір серед дітей 10 -15 років на честь загиблих воїнів. Другий турнір 9 грудня – «Пліч -опліч» – ініційований президентом України.
– Чи відображається на спорті воєнний стан?
- Так, менше дітей ходить, багато хто повиїжджав, багато новеньких дітей прийшли. Багато хто не їздить на змагання, тому що батьки не відпускають. Коли тривоги - ми ж не можемо проводити тренування повноцінно. Деякі приміщення у нас є у підвалах, то ми там займаємося. Часто буває таке, що тренування - і тут тривога, і потрібно його виходити з приміщення.
– Вихованці клубу «Октант» - хто вони?
– Від чотирьох років вихованці у нас. І вік необмежений. Десь біля 450 -500 вихованців по місту. Чотири зали в місті, і в районі два.
– Щоб успішно займатись рукопашним боєм треба почати з дитинства?
– Можна не тільки з дитинства починати, можна і в більш зрілому віці. З 14-и років можна. Це залежить від того, як людина проводила ці роки. Якщо займалась іншим видом спорту - футболом, волейболом, то вона швидко опановує матеріал. Якщо ж людина сиділа за комп'ютером, нікуди не виходила і так далі – я образно кажу, без образ, то дуже великий потрібно пройти шлях, щоб здобути якісь перемоги.
– Які є ступені майстерності існують у рукопашному бою?
– Рукопашний бій пішов, скажімо так, із карате. Тому що на початку заснування займалися: хто карате, хто самбо, хтось дзюдо. Рукопашний бій — це синтез бойових мистецтв. Є програма підготовки по рукопашному бою, розрахована на багато років. І система поясна теж є. Починаючи з білого поясу, потім починають здавати на фіолетовий і так далі. І доходить до чорного поясу теж.
– Як спортсмен переходить на вищу ступінь майстерності?
– Є нормативи - технічні, фізичні - де дитина повинна показати рівень знань і навичок, виконати якісь дії, по наростаючій - від простого до складного. І показати елементи обов'язкові, застосувати індивідуально. Є, скажімо, такі вправи, де на людину йде напад і нестандартна якась ситуація. І людина має показати, як захиститися. І якщо вона проходить всі рівні, тоді отримує пояс, нашивки, диплом. Всі дипломи одного зразка – із федерації рукопашного бою, все централізовано.
– Чи відбуваються змагання між бійцями різних єдиноборств?
– Колись таке було, але зараз ми такого не проводимо. Я, наприклад, висновок зробив, що всі школи єдиноборств різні, десь по техніці. Але все складається в правилах. Удари в боксі, рукопашному бою, кікбоксингу - вони однакові. У кожного виду спорту є гарні спортсмени і спортсмени, які, скажімо, вони показують невисокий результат. З боксерами треба працювати одними руками. Вони там будуть сильніші, в будь-якому випадку. Якщо боксер прийде працюватися у рукопашний бій, він не зможе працювати, коли з ним борються. Тому я не думаю, що це порівнювати логічно.
– Яка різниця між українськими та іноземними рукопашниками?
– Різниця, я вважаю, тільки в методиці викладання. Є, наприклад, методика викладання чи специфіка тренера. Але ж є набір правил, за рамки яких виходити не можна.
– Дівчата займаються рукопашним боєм?
– У нас займаються і дівчата, і хлопці. Хлопців значно більше. Для дівчата на змаганнях визначається легкий контакт, наприклад. Є дозований контакт, дівчата менше їм займаються. Виступають дівчата теж на непоганому рівні. Хлопців просто більше, тому у них відсоток результату більший. Дівчат менше, у них відсоток результату менший.
* * *
Дивіться попередні випуски програми "НАШІ ЛЮДИ":
