Психолог Олександр Видра розповідає про сучасну психологію, зв’язок між ментальним та фізичним здоров’ям і про те, як вберегти власну психіку.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про ментальне здоров'я, як його зберігати і підтримувати. І з практикуючим психологом Олександром Видрою у передачі «Наші люди». Як розпочався ваш шлях до психології?
– В дитинстві було багато, насправді, мрій: стати льотчиком, хірургом, снайпером, до речі. Це такі мрії дитинства, які були у багатьох хлопчиків того часу. Потім у школі вперше я зацікавився саме психологію. Десь у 10-11 класі до нас у школу прийшла психологиня, цікаво розповідала. Максимум, що на той момент можна було знайомитися, це психологічні тести. Вони були досить рідкісні, але цікаві. Це перше було зацікавлення.
Потім я отримував отримав освіту вчителя фізики і вчителя трудового навчання Після університету мене розподілили на кафедру і запропонували ввести або методику, або педагогіку. Але там ще було викладання психологічних дисциплін. Ну і мені захотілося зайнятися психологією, просто за своїм внутрішнім відчуттям.
Тому я вступив на другу вищу освіту, отримав фах «практичний психолог». Потім одразу поступив до аспірантури в Київ. Там я захистив дисертацію. Мені пощастило із викладачами: один працював у галузі психотерапії, інший був психотерапевтом. Мене дуже зацікавила сама допомога людям на той момент.
Після того, як я захистив, із наукової психології я подався в психологічну допомогу. Зараз мрію все-таки стати не просто практичним психологом, а отримати освіту, щоб бути ще й психотерапевтом.
– Що вас найбільше надихає?
– Найбільше мене надихає у психології те, що це дуже сильний інструмент в плані допомоги людям. Раніше ми більше займалися проблемами фізичного здоров'я, але з часом науковці світового масштабу розуміють, що психологічні проблеми поступово виходять на перший план. Доведено, що явище, яке називається психосоматика, тобто те, як ми думаємо, як ми себе відчуваємо, далі якимось чином починає на нашому здоров’ї віддзеркалюватися.
І вже існують дослідження наукові, за яку хворобу що конкретно відповідає. Насправді там все набагато складніше. І мені подобається те, що саме психологія, як наука, і практичний аспект - це досить такий серйозний і хороший потужний інструмент для того, щоб ці проблеми вирішувати.
– Чи можна самому собі надати психологічну допомогу?
– Першу психологічну допомогу можна собі надати. Не на 100 % звісно, але якщо вчасно розпізнати, коли у вас починається, наприклад, панічна атака, або коли ви починаєте входити в стан шоку, або коли ви дуже довго знаходитеся у стресовому стані, то в цей момент можна себе зловити і зробити певні дії, щоб воно не почало розгортатися або взагалі припинилось. Але це не 100%.
Все-таки набагато лише, коли інша людина надає психологічну допомогу. Але якщо ви тренувалися, якщо ви вже переживали подібний досвід, то вам буде легше самому собі надати допомогу психологічна.
Але якщо, наприклад, вас зненацька застала якась подія травмуюча, або ситуація, і ви не встигли навіть це відслідкувати, частіше це буває шоковим станом, тоді ви самі не зможете собі надати допомогу, скоріш за все.
– Наведіть приклад психологічної самодопомоги?
– Найшвидший метод самодопомоги - це коли я концентрую увагу на своєму диханні. Взагалі травмуючу ситуацію я розділяю на запчастини: те, що я бачу, те, що я чую, те, що я відчуваю тілесно. І після цього реальність фактично роздроблена стає. І після цього я спрямовую свою увагу на те, як я дихаю. Коли я концентруюсь, чую своє дихання, розумію, як я дихаю, тоді зазвичай дихання заспокоюється. Коли ми розбираємо на запчастини, умовно кажучи, реальність, то вона вже не діє на нас так.
Це звичайна реакція, якщо людина сконцентрує свою увагу на диханні, то дихання починає заспокоюватись, і ми разом з ним. Або називаю ту емоцію одразу, яку я відчуваю, наприклад, коли мені тривожно. Це значить, вона обнуляється, і я далі можу вже зі своїм станом працювати, або за тією самою технікою чесність, або за емоційним розвантаженням. Існує дуже багато технік. Читайте, і в Youtube є достатньо, і літератури достатньо, Просто цікавтеся, читайте і тренуйтеся. Це дуже допомагає.
– Чи актуальна психологічна підтримка під час війни?
– Психологічна підтримка і допомога – вона важлива незалежно є у нас війна чи немає, тому що завжди виникає травмуюча ситуація.
В умовах війни, звісно, це питання більшою мірою актуалізується, тому що, якщо до цього моменту людина жила, у неї були якісь причини, завдяки яким вона могла б отримати травму, але не було фону чи умов, де це могло б розвинутись. То війна як фон чи умова –маленьку тріщинку вона збільшує, і ми отримаємо травму. Під час війни, психологи не встигають надавати психологічну допомогу у потрібній кількості.
Плюс, багато людей не звертаються. Вони накопичують в собі проблеми. Особливо ті люди, які не вміють правильно працювати з інформацією, зі своїми емоціями, зі своїми станами. Вони накопичують негативну інформацію і не випускають її. А це, мабуть, найстрашніше, що може бути. Тоді два варіанти. Або людина десь зірветься емоційн на когось, або навіть у своїй професійній діяльності може допустити якісь помилки. Або це перейде у такий прихований стан, осяде у підсвідомості, і потім це спрацює у вигляді психосоматичного розладу, тобто це вже фізичне захворювання.
– Що таке психологічна культура?
– Психологічна культура – це тема моєї дисертації. Вона мене зацікавила. Я розглядав саме розвиток психологічної культури учителя трудового навчання або учителя технології. Принцип полягає в тому, що будь-яка взагалі культура, неважливо, психологічна або якась інша, у своїй основі має цінності. Психологічна культура в своїй основі має психологічні цінності. Наприклад, цінність свого життя, цінність своєї особистості, цінність свого психічного здоров'я. Друга складова – це усвідомлення цих цінностей, тобто розуміння, що за психічним здоров'ям потрібно слідкувати. І взагалі розуміти, як наша психіка працює.
І третій аспект психологічної культури – це творчість, тобто примноження психологічної цінності. Це те, чим займаються багато команд на сьогоднішній день. Вони розповідають людям, як можна надавати першу психологічну допомогу. Що таке взагалі психологія, психотерапія, психіатрія. Як звертатися до спеціаліста. Як його знайти. Культура вважається культурою, коли досвід надання психологічної допомоги примножується. На сьогоднішній день розроблена досить велика кількість технік, і теорій, і практик, і тренінгів, які допомагають людям в різних видах діяльності, і в психологічній допомозі, і в саморозвитку, або просто розвитку якихось професійних якостей.
Важлива штука, її потрібно розвивати, хоча б створювати умови для розвитку: психологічні фестивалі, просвіта. Мені подобається, як волонтерські організації беруть ґранти і створюють або тренінгові якісь системи, або просто заняття, або в центрах підвищення кваліфікації, в освітніх просторах, тощо. Це потрібно робити. І справа в тому, що коли до вас звертається по допомогу людина, яка хоч щось трошки знає із психології, то з нею набагато легше працювати і набагато швидше надавати їй психологічну допомогу. Коли навпаки людина вперше стикається зі словом «психологія» і «психіка», спочатку потрібно розповідати людині, що і як працює. А потім переконувати, що їй потрібно стати психологічно здоровою, і потім тільки ми починаємо працювати, і людина вже може прийняти цю допомогу.
– Чи впливає психологічне здоров’я на фізичне?
– Дуже влучне питання. У декількох європейських країнах і в США, наскільки я знаю, сімейні лікарі також отримують психологічну освіту, і вони надають рекомендації саме щодо психологічного здоров'я. І дуже часто лікування фізіологічне поєднується з психологічним впливом. Тобто людям розповідають, що, наприклад, виразка шлунку, вона дуже часто пов'язана з дуже сильним відчуттям провини внутрішньої. Ну і так далі, там багато прикладів можна наводити.
Тому, так, потрібно займатися своїм фізичним здоров'ям паралельно зі своїм психічним здоров'ям, і тоді ефект буде набагато крутіший.
– Коли людині треба звернутись до психолога?
– Щодо питання, коли потрібно звертатися до спеціаліста. Ще раз повторюю, є практичні психологи, є психотерапевти і є психіатри. Є такі думки у людей: «Якщо я звернуся до психолога, значить я псих і мене потрібно лікувати». Це зовсім недоречно. Це такі ж фахівці, як і лікарі. Такі ж самі фахівці. Просто вони займаються вашим психічним здоров'ям.
І є критерії, коли потрібно звертатися. Перший критерій – це коли ви самостійно не справляєтеся із якимось переживанням. Ви не можете, наприклад, спати, у вас постійне безсоння. Зрозуміло, що потрібно звертатися вже і до лікаря, і до психотерапевта. Далі, у вас падає функціональність на роботі. Тобто ви не можете нормально виконувати професійні обов'язки. Наприклад, ви тривожні, ви переживаєте, у вас руки трусяться, ви боїтеся щось робити, ваші думки зайняті якимись незрозумілими речами і ви не можете думати про роботу. Третє – це коли руйнуються стосунки із близькими людьми, з дружиною або з чоловіком, з дітьми, з колегами, тощо. Це також є симптомом. Фактично, це три основні базові речі, коли потрібно задуматися, що потрібно звертатися до фахівця.
Є питання з тим, як вибрати фахівця: чи до психолога практичного піти, чи до психотерапевта, чи в психіатрію звернутися. В принципі, не важливо, тому що якщо ви звернетеся, наприклад, до практичного психолога, а він зрозуміє, що у вас проблема глибша, він порекомендує вам психотерапевта або психіатра. Вони пов'язані між собою. Зазвичай, хороші психологи - у них є між собою контакти із психотерапевтами, із психіатрами. Ця система зазвичай працює. Головне – зробити крок - звернутися. Частіше звертаються жінки, чоловіків чомусь не так часто. Хоча, я думаю, що, якщо чоловік звертається до психолога, це, навпаки, прояв сили і піклування про себе. Зробити перший крок, обрати спеціаліста, відчути «ваш - не ваш». Якщо «не ваш», просто просите порекомендувати іншого спеціаліста. Це нормальна справа, це не приниження якогось психолога. Хочете отримати рекомендацію іншої людини, з якою вам буде працювати більш комфортно.
– Як різні люди реагують на один вплив?
– Дуже круте запитання. Якщо, наприклад, дві людини живуть в одному селі, і там «прилітає», то одна людина, наприклад, в ступорі, а інша вже відбудовує свій будинок. І це залежить від багатьох факторів.
Перше, це дитинство як проходило у дитини, і наскільки людина виросла стресостійкою, наскільки її психіка пластична, наскільки розвинена воля в людини, її світогляд. Що він включає: бути жертвою, чи хижаком?
Якщо у дитинстві були проблеми, наприклад, або пригнічення, або залякування, і у підсумку людина виросла вже нестресостійкою, не стійкою психологічно, тоді, скоріш за все, таким людям буде набагато важче переживати такий вплив.
– Чи ділять психологи людей за реакцією на подразники?
– Абсолютно ні. Навіть серед військових інтерв'ю, або спілкування, яке я проходив, то буває, що приходить нібито сильна і фізично, і нібито і психічно людина, але пливе на першому або другому завданні. В іншому випадку, людина, яка зовсім була не підготовлена, вона проявляє здібності дуже сильно і дуже ефективно.
Тому стигматизація і таврування забороненою. Кожен психолог це знає. Дійсно кожна людина може по-різному реагувати, і ми просто не маємо ніякого права, ані морального, ані навіть професійного, якось розподіляти людей,
Кожна людина по-своєму реагує. Це прописано навіть в тому, що ми всі індивідуальні, абсолютно індивідуальні, однакових у нас немає.
* * *
