Історик церкви Федір Юхно розповідає про те, чи дійсно заповідник "Чернігів стародавній" забрав храми з користування УПЦ, як йде перехід громад у ПЦУ та чим важливий для Чернігова святий Лаврентій.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Релігійне питання досі актуальне для Чернігова та Чернігівщини. Сьогодні говоримо із Федором Юхно, істориком церкви, у передачі «Наші люди». Давай почнемо з загального питання. Підсумки релігійного року 2024 на Чернігівщині - що можеш сказати?
- Питання по підсумках воно є широким, оскільки стосується різних еспектів. Впровадження юридичного законодавства вже на практиці, переходи релігійних громад, знову ж таки заяви, духовенство, Українська православна церква (а згідно релігієзнавчої експертизи ми тепер можемо говорити Московського патріархату, експертиза є). Вона, експертиза, вже пішла в історію, і історики в подальшому, я абсолютно впевнений, будуть посилатися на релігієзнавчу експертизу. Тому це звернення до Митрополита Онуфрія духовенства Чернігівщини, ця тема була доволі цікава в засобах масової інформації, проговорювалась також і епископатом.
На Чернігівщині на даний момент, на 2024 рік, ми мали 4 архієреї в Українській православній церкві московського патріархату. З тих чотирьох лише архієпископ Никодим Пустовгар, він звернувся і підтримав це звернення. Це такий момент внутрішньо-церковний, його теж можна розглядати. Він був особливо цікавим, цікавою була тема про переходи храмів. У нас у засобах масової інформації це Короп, як приклад. Перехід розпочинався ще на початку року, завершився в кінці року. І є громада Православної церкви України в Коропі, але храму їм так і не було передано з певних причин. Знову ж таки, доволі серйозними були ще саме юридичні питання. Ми з вами знаємо, що Московський патріархат вже не служить у Спаському соборі. І знову ж таки, ми можемо говорити про початок серйозної реставрації найдавнішої пам'ятки Київської Русії, яка є в Чернігові, це наше загальне історичне надбання. Реставрація йде, і серйозна подія – це відкриття Спаського собору для відвідувачів. Це і цікавий момент, що митрополит Епіфаній із епископатом після літургії на свято Святої Катерини, він молився за нашу державу, за наших воїнів, за весь народ саме у Спаському соборі. Це також серйозна подія. Митрополит Епіфаній також відвідав Ніжин і там молився з духовенством.
- Хочу уточнити. Ось ти згадував про експертизу, казав, що тепер можна вживати термін «Московський патріархат». Можеш детальніше трошки розповісти про цю експертизу, що це було?
- Справа в тому, що Українську православну церкву і називали з початку 90-х "Московського патріархату". Але доволі велика частина духовенства дуже ображається. Вони говорять, що ми Українська православна церква, ми ніякого відношення до Москви не маємо. Ну а московського патріархату зараз взагалі немає. Наш центр в Києві, в нас є митрополит, а главою церкви є Бог. Але в мене питання: якщо ж так, то чому був з'їзд у Феофанії у травні 2022 року, чому рішення там прийняті ще досі не опубліковані? І врешті-решт сама повномасштабна війна. Росії проти нашої держави спричинила величезну полеміку в суспільстві. Релігієзнавці, історики, доктори історичних наук, які все життя досліджують церкву, просто переглянули даровану грамоту Алексія ІІ, яка давалася ще в 1990 році, тоді ще Метрополиту Філарету. І виявилася, що є канонічна залежність Української Православної церкви від патріарха Кіріла.
З цим кардинально не згодні священники, вони говорять, що комісія підкупна, не ті люди туди увійшли, не дослугались до них. Я завжди кажу:, та невже доктори історичних наук, релігієзнавці, які все життя цим займаються, які розбираються і в догматці, і в каноні не можуть розібратися за грамотою? І ще до цього хочу додати. Було опубліковано календар московської патріархії, де були наші архіереї, в тому числі чернігівські. Тому це такий важливий момент. Але при цьому в самій системі УПЦ є дійсно священники, які займаються волонтерством, які молячись навіть переходять на українську мову богослужіння, активно виступають проти, є в опозиції до церковної влади. Але при цьому вони не переходять до Православної церкви України, вони це пояснюють тим, що вони не хочуть ніби присягу порушувати і Православна церква України, ніби це церква, в якій їм потім буде служити некомфортно.
- Якщо говорити про перехід церков, перехід громад у Православну церкву України, то загалом процес іде доволі повільно. На твою думку, чому так відбувається, чому цей процес так сповільнився і йде так неспішно?
- Він не сповільнився, а він навпаки набирає обортів. Більшість православних церков, яких є на Чернігівщині, вони дійсно, як по документах, належать УПЦ. Священиків на Чернігівщині дійсно багато. І ці церкви, починаючи з завершення великої антирелігійної кампанії Радянського Союзу після тисячоліття крещення Русі (1988 рік), активно опоновлюється духовне життя. воно поновлюється в союзі з Московським патріархатом. Тут абсолютно не було великої кількості церков Київського патріархату, чи української греко-католицької церкви. І населення, воно централізовано довкола одної релігійної громади. І в цих громадах священники доволі довго уже на приходах. Тобто для когось священник – це вже і товариш, і людина, до якої люди ходять неформально, з якою переносять всі радості і болі. І виявляється, що тут отака штука сталася, і цей священик належить Московському патріархату. Люди стараються від цього відмежуватися. От я просто ходжу в церкву і все. Але коли з'являється парафія, яка хоче перейти, то навіть якщо по документах ця парафія переходить доволі швидко, всі документи владнають, а тепер давайте ми поставимо себе на місце того священника, який приїде до села. Як мінімум, ця людина повинна мати духовну освіту, вона має розумітися на прихідському житті, а прихідське життя в місті чи на заході України і на Чернігівщині, воно трошки відрізняється. Ця людина повинна отримати підтримку на селі. І, як мінімум, цей священник має пройти з релігійною громадою один церковний рік для того, щоб громада звикла до священника, а священник звик до громади.
І потім ми можемо говорити, що ця громада стає сталою, вона укріплюється, в неї з'являються хор, в неї з 'являються люди, які зацікавлені в розбудові цієї громади, мають з'являтися спонсори, громади мають рости. І, найголовніше, це ж священник має виконувати серйозну душпастерську роботу для того, щоб до нього їхали далі люди, щоб вони у священнику бачили людину, яка допоможе їм вирішити певні як побутові, так і душпастерські питання. І, в зв'язку з цим, цей перехід буде тривати доволі довго.
- УПЦ вже не служить в, наприклад, Спаському соборі. Та і взагалі історія з чернігівськими храмами набула доволі широко розголосу. В коментарях, на Фейсбуці, наприклад, є певна кількість людей, які пишуть про те, що" заповідник забрав храми з користування УПЦ", "тепер це не храми, а музеї", і так далі, і так далі. Можеш якось це прокоментувати, що насправді з цими храмами відбулося і що з ними буде надалі в майбутньому?
- Ну "заповідник забрав". Неправильне формулювання. Загалом у ситуації щодо чернігівських храмів слово «забрав», «вигнали», там ще щось зробили, і так далі, і так далі – це все іде від СРСР. Тобто коли в заключенні уповноваженого писали "забрать храм в релігійної громади, так як попередньо там був будинок культури". Значить, безкоштовне користування храмами скінчилося. Змінилося законодавство. Згідно до цього законодавства був момент, що держава в лиці заповідника не надала права служіння в конкретній релігійній громаді, в конкретному соборі. Якщо ми з вами зайдемо у Спаський собор, ми побачимо, що він потребує серйозної реставрації і всіх інших додаткових робіт. По суті, храм треба рятувати. І на даний момент є позиція, що цей храм має бути в такому самому статусі для держави, як і Софія Київська. Решта храмів, чи будуть вони передаватися – це питання напряму до заповідника. Заповідник цим займається згідно чинного законодавства.
- У цьому році багато хто з чернігівців дізнався про святого Лаврентія Чернігівського. Була історія з його будиночком. Я думаю, загальновідомо - будиночок хотіли передати в користуванні організації, яка пов'язана з УПЦ, з діячами УПЦ, але в результаті не передали. Але можеш розказати, хто такий взагалі Лаврентій Чернігівський, і чому ось цей будиночок настільки важливий, настільки сколихнув Чернігів у 2024 році?
- Це питання заслуговує окремої розмови. Я навіть не знаю, з чого почати. Почнемо з того, що Лаврентій Чернівський народився 1868 року на моїй Коропщині. Чому історія з будиночком? Він у ньому жив. Це один із найвідомих святих радянської доби. Він служив при радянській владі. В підпіллі служив. Він не визнав радянської влади. Людина, яку не цікавили абсолютно сан високий і все інше. Людина, яка була на Афоні, його життя мені схоже на Антонія Печерського. Людина, на яку була кримінальна справа, але яку так і не була засуджено, є купа причин. Священник, який писав у формулярі, що він відноситься до Вселенської церкви, а мова богослужіння неважлива. Тобто він допускав, що українська мова може бути мовою богослужіння. Але ж і один із самих авторитетних священників. Людина, яка брала участь у зустрічі мощей Феодосія Чернігівського. Багатьох людей він врятував від виїзду насильницького до Німеччини. Але потім з цієї людини зробили основу для пропаганди "руского міра".
- Як це відбулось?
- Коли Зоя Крахмальникова написала перше самвидавне «Життя» Лаврентія Чернігввського, там такого нічого не було. Про три нероздільні частини Русі. Це говорив ніби Лаврентій Чернійовський. Ніби. Він цього не говорив. Ми прекрасно знаємо, яке в нього було відношення конкретно до тої епохи, до Радянського Союзу, в якому він прослужив найбільше. І врешті-решт це життє було сфабриковане.
***
Дивіться попередні випуски передачі "НАШІ ЛЮДИ":
