Говоримо з гідом парку природи «Беремицьке» Денисом Боженком, старшим гідом парку природи "Беремицьке", про ідею «ревайлдингу», здичавіння екосистем. А також про те, чому деякі тварини живуть у клітках і чим можна зайнятись у парку природи.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про екологію, тварин і здичавіння природи із старшим гідом парку природи «Беремицьке» Денисом Боженком у передачі «Наші люди».
– Як ви стали гідом?
– Я закінчував Чернігівський педагогічний університет, історичний факультет. На сьогоднішній день я навчаюся на факультеті природничо-математичному за спеціальністю «екологія». Після закінчення університету я поїхав на заробітки в Польщу. Попрацював 3 місяці, повернувся додому на Новий Рік, зустрітися з сім'єю. Їхав у Чернігів, і мене на авто підкинув наш в минулому керівник парку природи «Беремицьке». Ми з ним розговорилися, він каже: «Нам треба гіди». Я кажу, в принципі, можу спробувати, але гідом я не працював на той момент. І так почалася моя кар'єра.
– Чим займається гід?
– Гіди, які працюють в парку природи «Беремицьке», водять не тільки екскурсії, а ще й проводять різні майстер-класи. Це різні поробки, ручна робота з природних матеріалів: підставки, панно, ароматичні мішечки з травами, які збираємо на території парку. Займаємось науковою роботою: розвісити фотопастки, потім їх зібрати. Відібрати матеріали і зробити якісь висновки, статтю написати. Ведемо обліки тварин, птахів, рослинних угрупувань. Що відновилось, що народилося, що померло. Кожного року якісь наукові роботи на основі цього робимо.
– Що таке «ревайлдинг»?
– Парк природи «Беремицьке» створений у 2017 році. Його мета – це «ревайлдінг». Це нова ідеологія в Україні, походить з Європи. Це перший парк, який почав нею займатися. Назва від слів: «wild» - дикий, «rewild» - здичавіння. Тобто це відновлення типових екосистем на тій чи іншій території. Ми відновлюємо чернігівське Полісся часів Київської Русі. Тоді найбільше було біорізноманіття рослинності й тваринності.
– Чим можна зайнятись у парку природи?
– Можемо запропонувати різного роду екскурсії. У нас екскурсії бувають різні. Від звичайних оглядових - коли просто люди дізнаються якусь оглядову інформацію. До індивідуальних - коли гід бере групу і з нею працює від 4 до 8 годин. Тобто це може цілий день практично в лісі, в болоті, де завгодно.
Є мематичні екскурсії. Наприклад, люди приїжджають на Покрову. Тобто тематична екскурсія присвячена Покрові, цій території Чернігівщині, що тут робили козаки, і як наша територія Подесення пов'язана з козаками. Є ще екскурсії, які пов'язані з порами року. Якщо зима, то у нас екскурсія називається «Фінськими традиціями». Ходимо по парку, я розповідаю про те, як тварини зимують. Розповідаю, які є сліди, як вони відрізняються, як тварини харчуються зимою, як виживають. В середині екскурсії робимо чаювання на «фінській свічці». Тобто це такий пеньочок, на який ставиться чайничок, розігрівається, люди п'ють чайок, смажать маршмеллоу.
Багато залежить від погоди. Якщо буде тепло, то анонсуємо на початку квітня, а може в кінці березня екскурсію по болотах. Видаємо людям спеціальні бахіли, які одягаються поверх штанів і взуття. І люди можуть ходити по болоту, тобто гід водить по болоту. Наші болота чернігівські, це наша перлина природи. Вони дуже красиві. Плюс багато тварин, птахів. Плюс у цей період, народжуються маленькі тваринки.
– Про польських коників
– Це родина коней. Тут треба зануритись в історію: як виникли наші домашні види коней і взагалі від кого вони походять. Раніше жили такі коні, які називалися тарпани. І коли почав змінюватись клімат, то тарпани поділилися на два підвиди: лісові і степові. Лісові мали сіру мишасту масть, і на сьогоднішній день на них найбільше схожі коні польські. Якщо брати степових, то на них найбільше схожі на сьогоднішній день коні Пржевальського.
Ми завезли на територію парку природи «Беремицьке» коней польських. Тому що у нас лісовий масив – болота, полісся. І на цій території якраз жили переважно лісові тарпани, невеличкі на зріст - 150 см, вага 400 кг. Якщо б у нас був південь або степова зона, то ми б туди завозили, я впевнений, коней Пржевальського, які більш підходять до того клімату. Але є такі приклади, як Чорнобильський заповідник, який має в себе в колекції коней Пржевальського. Вони їх завозили як експеримент і не знали, чи приживуться вони чи ні. Але, як показує практика, десь до 20 їх завозили вперше, зараз вже більше 100 на сьогоднішній день. Тобто вони прижились і адаптувались.
Але наш парк не відходить від тенденцій ревайлдінгу і завозить тільки тих тварин, які жили і повинні жити на цій території.
– Чому деякі хижаки живуть у «Беремицькому» у клітках?
– По-перше, у ревайлдінгу є етапність. Тобто неможливо взяти відрізок якоїсь території, огородити його і завезти всіх тварин. Треба поетапно. Перший етап ревайлдінгу – це завезення травоїдних тварин, які відновлюють травостій. Тому що ревайлдінг виник спочатку як відновлення територій, які постраждали від діяльності людини і від неправильного засівання і сівозміни. Вчені задумалися, як відновити такі території. Перші тварини, які допомагають у відновленні травостою - це коники. Тому коні були завезені в наш парк першими - у кількості 12 голів, на сьогоднішній день їх 56.
Щоб завести хижих тварин, то потрібно щоб вони жили не в клітках, а в дикій природі, в екосистемі. А для цього потрібна для них кормова база. Тобто кількість травоїдних тварин повинна дійти до певного рівня. У нас є територія 450 гектарів, і на неї розписано поголовно на кожен вид тварин: скільки по кількості треба цих тварин. Якщо ця кількість доходить до рівня максимального, то для їхньої регуляції треба хижі тварини.
Є другий нюанс, чому коти зараз не можуть бути випущені. Тому що всім хижакам потрібна набагато більша територія, аніж травоїдним тваринам. Чому? Тому що хижак в екосистемі виконує функцію санітара. Вони відбирають найслабших. Якщо вони почнуть їсти всіх, це буде регресія екосистеми. Так от, на одну рись дорослу треба територія десь 2000 гектарів. Наша територія 450 гектарів. Тобто на сьогоднішній день ми не можемо дозволити собі великих хижаків: рисів, вовків, ведмедів. Вовкам ще більше території треба: вони зграями живуть, а це 3400 гектарів,
У нас живуть дрібні хижаки, такі як лисиці, барсуки, куниці і ласки. Вони харчуються дрібними гризунами, в основному. Тобто полюють на них.
А якщо помирає якась велика тваринка, то вона, в основному, помирає у нас своєю смертю: або від хвороби, або від старості. І утилізують цю велику тварину, яка помирає, комахи. Це в природі головні санітари. Вони утилізують і дерева повалені, і мертвих тварин.
– Про вольєрні умови.
– Навіщо з 'явилися зоопарки? Це відновити і збільшити популяції тварин, які в дикій природі почали вимирати. В основному це пов'язано з хижаками, так як ви вже зрозуміли, що їм треба великі території, і вони дуже вразливі. І у вольєрах утримувалися хижі тварини. Їх почали схрещувати і вже штучним шляхом розводити популяції. І таким шляхом дуже багато хижих тварин були відновлені, збережені і потім знову повернені в дику природу. Як приклад, можна назвати іспанську рись. Вона була повернена із кількості до 100 осіб в Іспанії. А зараз її вже до 1000. Якщо ви приїдете в наш парк, то ви побачите що вольєри мають всі норми екологічні і природоохоронні. Всі тварини, які знаходяться у вольєрах, в гарному стані, психологічно здорові, вони практично кожен день харчуються. У них умови навіть кращі, ніж в тих, які живуть в дикій природі.
– Коли в «Беремицьке» завершить ревайлдинг, туристів не пускатимете?
- По-перше, я хочу дожити до цього моменту, це одна з моїх маленьких мрій, щоб дожити до цього моменту, коли Україні буде відновлена повністю екосистема. Є приклади в світі, де такі парки вже функціонують. Якщо брати Африку, то ви бачили, що люди їздять на спеціальних бусах, машинах, або зі скляними дахом. І таким шляхом проводяться екскурсії. Тобто це перший варіант.
Другий варіант, в який я також вірю, що можна буде водити екскурсії із гідом, але я думаю, що для безпеки і для впевненості людей моральної цей гід буде, наприклад, з якоюсь рушницею травматичною, або з якоюсь рушницею зі снодійним. І таким чином люди будуть впевнені в тому, що це безпечно, і гід буде впевнений.
Якщо взагалі брати нашу природу, то випадки нападу хижих тварин на людей дуже рідкісні. Тенденція така, що більше тварини бояться людей, ніж люди бояться тварин. І це все вже міфи, що хижаки нападають на людей. У нас їх настільки мало, що вони бояться людей. Плюс для хижака людина теж є великою твариною. І багато хижаків, які менші за вас, будуть боятися.
* * *
"Час Чернігівський" писав про парк природи:
