Фізичний терапевт Ольга Охріменко розповідає про те, як пацієнти відновлюються після важких травм, спеціальні тренажери та чи відрізняються програми лікування для військових і цивільних.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про реабілітацію з фізичним терапевтом Ольгою Охріменкою у передачі «Наші люди».
– Як ви потрапили до фізичної терапії?
– Шлях до фізичної терапії розпочався не зразу, оскільки це вже друга вища моя освіта. Перша була педагогічна. А до фізичної терапії - саме випадок долі змусив пприйти. У мене захворіла близька людина, і, допомагаючи йому, я зрозуміла, що цим би хотіла займатися і надалі. Тому вирішила вступити до університету. Спочатку це був Чернігівський політехнічний університет, бакалавр. Далі Сумський педагогічний університет ім.Макаренка, магістратура.
– Що таке фізична терапія?
– Фізичну терапію часто плутають з фізіотерапією. Нещодавно я тільки дізналася, що закордоном це саме фізіотерапія, не фізична терапія. Фізичну терапію можна назвати кінезіотерапія, тобто це лікування за допомогою руху.
За допомогою спеціальних вправ, які направлені на зміцнення сил і м'язів, на розширення амплітуди, на баланс, людям допомагають зменшити обмеження життєдіяльності, які вони отримали через якісь певні травми.
– Із чим найчастіше маєте справу?
– До початку повномасштабного вторгнення це зазвичай були інсульти, черепно-мозкові травми, спинальні травми, нейродегенеративні захворювання, вертеброгенні патології. Зараз почастішали випадки переломів, ампутацій, уламкових ушкоджень, опіків. До нас зазвичай потрапляють пацієнти з направленням лікаря ФРМ (лікар фізичної та реабілітаційної медицини – ред.). Оскільки ми знаходимось в лікарні, то тут мультидисциплінарна команда, і все відбувається за направленням.
Ми питаємо пацієнта, з чим він прийшов, на що він розраховує по закінченню курсу. Потім ми проводимо обстеження, яке нам дасть змогу оцінити, чи дійсно це може вийти. Проводимо обстеження, записуємо вихідні дані, і цього підбираємо спеціальну програму реабілітації. По її завершенню ми проводимо обстеження, яке нам дає змогу побачити, чи був результат, чи було це корисно для пацієнта, чи ні. І він бачить, чи щось вийшло, чи ні, і ми бачимо свою роботу.
– Яка тривалість реабілітації?
– Якщо це постінсультний хворий, то це два тижні. А якщо це військовий, у якого є комплексні ушкодження, тобто не лише одне захворювання, а декілька ушкодження, ураження чи захворювання, то це триває до 21 дня. І для військових це також 6 курсів, можливо, на рік.
– Програма лікування для військових і цивільних відрізняється?
– Програма орієнтована на пацієнта. Все відбувається за запитом пацієнта, відмінність тільки у кількості можливих циклів реабілітації для військових. Вони більші, якщо складніше у пошкодження. Якщо ж це цивільні із інсультами і легкими травмами, то вони коротші. Меншу кількість на рік і все. Єдина відмінність.
– Хто в реабілітації головний?
– Якщо це мультидисциплінарна команда, то тут немає когось найважливішого. Це команда, і лише командна робота може дати якісь очікувані результати. Головою цієї команди є лікар ФРМ, оскільки він підписує реабілітаційний план і затверджує всю документацію. Проте є ерготерапевти, фізичні терапевти, як я. Є асистенти у фізичних ерготерапевтів. Є терапевти мови і мовлення, оскільки це досить широка патологія, яка зустрічається після уражень. Без них не можна, бо пацієнт не може розмовляти, не може комунікувати. Він не може приймати їжу, для нього це першочергова потреба.
Також є психологи, без яких ніяк не обійтись, тому що людина пережила стрес, пережила якісь надзвичайні події в житті, і не завжди можна до неї знайти підхід.
Тому не можна визначити, хто тут головний, і без кого можна обійтися.
– Чи можна займатись реабілітацією вдома?
– По закінченню періоду реабілітації, ми на останньому занятті пацієнтам наводимо комплекс справ, якими вони можуть займатися в домашніх умовах. Виконуючи їх, у них їх стан покращиться, або принаймні не погіршиться.
– Фізична терапія можлива тільки на тренажерах?
– Якщо це фізичний терапевт чи асистент з головою і руками, то він може обходитись звичайними м'ячиками, паличками, східцями. Тренажери в чомусь полегшують роботу фізичного терапевта, в чомусь, навпаки, роблять її важчою. Адже щоб підключитись до тренажера, треба час. А фізичний терапевт може це зробити, йдучи по коридору, тримаючи пацієнта руками.
– Як фізичному терапевту вдається давати раду зі стресом?
– Буває таке, що йдеш до людини, і здається, що вона тобі скільки негативу приносить, а ти починаєш з нею працювати, ти бачиш, що в неї щось виходить. У самої людини загораються очі, ти бачиш, що все-таки вона позитив тобі приносить.
Буває, йде бабуся старенька, немічна? А вона такий живчик, так тебе заряджає позитивом, що тобі хочеться і хочеться туди йти. Незважаючи на якісь там складності, фізично, важко, психологічно, все рівно відбувається те, що не відбувалось раніше,
– Вплив родичів на пацієнта важливий для фізичної терапії?
– Вплив родичів має дуже колосальне значення, тільки якщо це позитивний вплив. Вплив родичів поділяють на позитивний і негативний. Якщо це якась гіперопіка родичів, то від неї краще відмовитись і відсторонити таких родичів.
От про наших військових знімали сюжети, то там їхні дружини робили і продовжують робити все можливе для одужання. Тому вони мають завжди колосальний вплив.
* * *
