Як повідомили на сторінці Сухополов’янської громади місцевий старостат втратив 33-річного захисника. З ним загинули ще троє українських військових.
18 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання загинув захисник з села Малківка Олексій Левченко. У глибокому смутку залишилася дружина та 5 дітей. Олексію назавжди 33 роки.
«Виконавчий комітет сільської ради, депутатський корпус Сухополов’янської громади висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Захисника України! Щиро поділяємо горе сім’ї та схиляємо голови в глибокій скорботі. Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині навіки залишиться у наших серцях. Нехай душа загиблого воїна знайде вічний спокій. Вічна пам'ять Олексію, справжньому патріоту та захиснику України!», - йдеться на сторінці сільської ради.
Волонтери у глибокому смутку. Наталія Бурма-Преображенська:
- Левеня, Льоша… Левченко Олексій Андрійович... Мій підшефний, мій ГЕРОЙ, мій СКАРБ, мій ХРЕСТ, мій БІЛЬ. Майже кожного ранку - кава онлайн і узгодження по цілях, амуніції, спорядженню, техніці і такмеду. Ти, хлопці, кіт Одеса... Твоєї світлої пам'яті і честі я залишаюся з твоїм підрозділом… Левеня, ЧЕСТЬ
Ольга Каткова:
- Вічна пам'ять тобі, Олексієчку.
Любов Гартун:
- Легких тобі хмаринок, наш ГЕРОЮ! Ти був, є і будеш надзвичайною людиною. А твої малюнки назавжди залишаться в моїй пам'яті …
Тамара Охріменко:
- Мій, наш Олексій "Левеня" впав. Ніколи не забуду його, його 4 товаришів і кота Одесу. Вічно стоятиму за те, за що боролися ці герої: за право бути вільними і суверенними у власній домівці.
Волонтер Василь Охріменко уточнює: Олексій загинув на Курщині.
- З великим сумом мушу повідомити про загибель на Курщині прекрасної людини, добровольця-захисника - Левченка Олексія (Левенятка). Разом із ним загинули ще троє синів України...Ми всі дуже хотіли щоб він і його побратими вижили у цій страшній війні. Намагалися придбати і доставити їм все, що було потрібно для захисту їхніх життів і України.
Щиро вдячний всім хто брав участь у зборах для 80-ї ДШБ, хто довіряв, ми зробили що могли, аби ці хлопці вижили, але доля розпорядилася інакше.
Олексія знаю лише півтора року, але за цей час він став мені як брат. Які б складні обставини не були - він завжди був на позитиві і вселяв оптимізм. В останній розмові із ним він давав мені зрозуміти, що шанси в них невеликі, але говорив так спокійно, що тоді я навіть не зрозумів, що він має на увазі...
Про дату, час і місце прощання з Героєм у громаді повідомлять додатково.
"Час Чернігівський" писав про таке:
