Про це повідомили у Куликівській селищній раді. Зокрема, голова громади Юлія Постернак назвала і імʼя героя - Гурин Олексій Васильович.
Олексій народився 29 березня 1999 у Кладьківці. Після закінчення місцевої школи навчався у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї за фахом математика.
Пізніше навчався на фізико-математичному факультеті Національного університету «Чернігівський колегіум» ім Т.Г Шевченка.
До мобілізації працював у ТОВ «Мегого» м. Київ.
Мобілізований у травні цього року. Сумлінно та дисципліновано ніс службу на посаді оператора управління роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону в/ч А 0224.
«Недовгий вік відміряла доля молодому воїну. На жаль, 20 липня 2024 року під час виконання бойових завдань в районі села Парасковіївка Покровського району Донецької області Олексій загинув, виявивши стійкість та мужність у бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своїй Вітчизні», - йдеться у повідомленні Юлії Постернак.
Власної родини хлопець створити не встиг. У Олексія залишилася мама Людмила Іванівна та брат – близнюк Андрій, який також у лавах ЗСУ з початку повномасштабної війни.
Односельці згадують Олексія як чемного та привітного хлопця. У школі був здібним учнем, захоплювався спортом.
«Вічна пам’ять, тобі земляче! Дякуємо за захист. Низько вклоняємося та щиро співчуваємо родині загиблого воїна», - висловили співчуття у селищній раді.
Про прибуття Героя «На щиті» на рідну землю обіцяють повідомити окремо - в оголошеннях на сторінці селищної ради.
Чернігівська тележурналістка Вікторія Карпова повідомила, що полеглий воїн - її близький родич. Олексій - її двоюрідний брат, хрещеник матері.
«В моєму серці ти завжди залишишся Олексійчиком, якого я няньчила, носила на руках, колисала, гралася з тобою і з Андрієм, коли ти навчився бігати, то ганявся за мною, я втікала, а ти наздоганяв і дотепно таким командним голосочком казав: " Віта, ану бігом на вуїцю", ми сміялися, бо твої дитячі слова були дуже кумедними. Ти був вихований і дуже щирий та такий по-доброму наївний. Саме таким я тебе запам'ятаю на все життя! Я так мріяла тебе побачити, обійняти, поговорити...не судилося... Ця жахлива війна забирає кращих, кляті росіяни вбивають наших молодих юнаків, які ще нічого не бачили в житті, нічого не встигли ... СЛАВА ТОБІ НАШ ГЕРОЮ , НАВІКИ СЛАВА!»
Захисник Максим Санцаков теж говорить - Олексій був його родичем.
«Племінник жінки».
Ілона Ляшенко:
«Олексійку, як так?..ти ж ріс на моїх очах, білобрисенькі братики».
Чернігівська волонтерка Ірина Медвідь висловлює співчуття родині:
«Ще один юний воїн небес… тепер з рідної Кладьківки…легких хмаринок, легеню
Нехай там тобі, дитино, буде легше ніж серед цієї страшної війни».
Авторка: Анастасія Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
