Молочна промисловість налагоджується. Проте не такими високими темпами, як би того хотілось. У зв’язку з війною молоко взагалі нікуди було дівати, особливо фермерським господарствам.
До 24 лютого щодня за сировиною приїжджали молоковози, забирали молоко і у приватних господарів, і на фермах. Приміром Шаболтасівське СВК «Зоря» ніколи не страждало від збуту своєї високоякісної продукції. А коли молоковози перестали забирати молоко, власники ферм віддавали його безкоштовно людям.
Із встановленням символічної ціни – 5 грн за літр – ситуація змінилася. Попит зменшився. До того власники не могли передбачити скільки молока розійдеться. Везуть молоко в село, а потім, витративши свій дорогоцінний час і пальне, вимушені везти його назад, бо не все розкупили. Та й надоювали більше, ніж могли спожити люди Авдіївки та Шаболтасівки. А ще весняна пора внесла свої корективи – більшість корівок розтелились і господарі перестали брати фермерське молоко. Постало питання: куди дівати молоко? Було таке, що й виливали. Потім прийняли рішення молоко згодовувати коровам. А ще фермери вимушені були штучно зменшити надої молока.
– У довоєнні місяці доїли на одну голову 27 літрів молока, що, я вважаю, для України хороші результати, але … з вторгненням Російської Федерації, з цими нашими проблемами, доїмо на голову 11 літрів», – говорить голова фермерського господарства Юрій Кобизський. – В плані рентабельності – це мінус 50% на сьогоднішній день. Тобто якщо вкласти тисячу гривень. То на виході залишитесь у боргу на 500 гривень.
Щоб повернутись до показників, які були перед війною, потрібно буде два місяці. Про це розповідає Понорницький голова Віктор Іващенко (до цього керівник СВК «Зоря»). Уже почали добавляти корми. Отже поступово кількість молока збільшиться. Шосткинський завод, який забирав раніше все молоко, забирає половину. Працює СВК «Зоря» і з переробним підприємством дитячого харчування, що знаходиться у с. Вишневе. Вони теж забирають молоко два рази на тиждень.
Молочкою від СВК «Зоря» харчуються дітлахи у Авдіївському ДНЗ «Ромашка». Дітки мають можливість ласувати смачнючими молочними продуктами із власної ферми. Кухарям тут лінуватись ніколи, їм доводиться прикладати багато зусиль, адже із молока вони роблять і сир, і масло, і сметану. А потім випікають смачні сирники, пиріжки із сиром, млинці – все з натуральної сировини.
Попри надзвичайно високі збитки фермери продовжують утримувати поголів’я.
– Тварина потребує, щоб її погодували, полікували, прийняли пологи – це процес, на який потрібні роки, десятки років, щоб все це налагодити. А поламати можна в один день. То ми надіємося, що ще якийсь час – і може щось покращиться, –з надією каже Юрій Кобизський, який тваринництвом займається 15 років.
Чи витримають таке навантаження фермери.
«Я думаю, що вони не витримають такого навантаження і просто будуть збувати скот за безцінь. На сьогоднішній день у них є друга проблема – м’ясо не закуповують. Проблема – продати м’ясо і проблема – продати молоко», – говорить Віктор Іващенко.
Але все ж жевріє надія. Корівка ж бо – наша годувальниця. В страшні роки, на які не поскупилася доля нашому народові, корівка-годувальниця врятувала не одне життя. А скоро перемога. І все буде добре!
Джерело: Олена Кузьменко, «Вісті Сосниччини"
* * *