Наш співрозмовник до 2014 року вчителював. Але потім пішов захищати Україну.
Військовий з позивним «Математик» обороняв Чернігів у Новоселівці. Каже, рашисти боялися наших захисників і не йшли у ближній бій, втікали, коли українці проводили контратаки.
Велику підтримку оборонцям надавали чернігівці, за що наші воїни їм безмежно вдячні, адже у перші дні їм було дуже важко.
«Математик» впевнений, що ЗСУ на Чернігівщини достатньо сил, щоб не дати ворогу перейти кордон, але потрібно ще більше озброєння.
Далі пряма мова захисника:
Ще в 14 році зробив вибір, кинув роботу і пішов захищати Україну. Спочатку в добробат, потім в ЗСУ. Було, що закінчився контракт, а потім повернувся, і я тут захищаю.
Команда «бойова тривога». Отримуємо зброю. Не очікували. Читаю телеграм – вибухи по Україні. Бомблять нашу частину, вирушили на Чернігів – Новоселівку, окопувалися, почали підривати мости. Чекали, але не вірили, що стільки багато, закопувалися. Першу ніч нас обстріляли не прицільно, потім безпілотники і сталося те, що сталося з Черніговом.
Це зразу доступ до Чернігова – кільцева, епіцентр, Масани, можна попасти в будь-яку точку Чернігова, Десну форсувати, відразу було б захоплено багато і доступ до всього Чернігова.
Ми контрактники - це не перший раз, я 8 років служу. Нормально сприйняли все. В укритті артобстріл пережили і були готові робити свою роботу, далі нормально.
З російськими «тиграми» було важко. Маневрені, могли з флангу об’їхати, ми працюємо по них, а вони їдуть - дим і втекли. Не могли піймати їх, наша ситуація була.
Впритул 200 метрів - це бій стрілецький. Професіонали працювали. У танку знайшли прапор розвідувального батальйону. Контакт, дим і відхід, і зайвий раз не стріляли. У наступ йшли із задимленням страшним. Не давали себе бачити не хотіли вступати у ближній бій, стрельнули і пішли, може боялися нас, може цінили свої життя сильно.
Ми виконували свою роботу, ми намагалися відбивати позиції, повертали, як лижну базу. Це наше місто, наші люди, ми повинні були втримати Чернігів.
Постійна допомога переживали за нас, годували: чай, кава, одяг. Було б тяжко, якби не вони. Нам тяжко було по началу , а далі за них піклувалися. Спочатку вони за нас, а потім ми заради людей, постійно помагали і вони нам.
О 5-й ранку до нас підійшла бабуся і каже: дозвольте я раніше буду по воду, бо корівка і на них матюками. Я дуже цей момент згадував.
Достатньо, щоб їх втримати на тих рубежах, де ми зайняли оборону є озброєння і бажання захищати і лопати. Копати вміємо.
Перемога наша 100%. Як тільки прийде озброєння. Проти нас сильний ворог, їх багато дуже. Коли ми чули цифри, що 3 тисячі одиниць виходили. Їх треба чимось бити. У нас мало техніки і боєприпасів, у них - у рази більше і поки ми не згуртуємося, не отримаємо зброю, ми їх не виженемо, треба усім разом.
Читати також: Оборонець Чернігова "Міхалич": "Ми готові до всього. Навіть краще, ніж на початку"
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
