Чернігівець Олександр до війни працював на митниці. У переддень повномасштабного вторгнення ворога змінився, а на ранок вже дізнався від своїх колег, що митний пост знищено і окупанти вдерлися на Чернігівщину.
Не роздумуючи наш герой взяв до рук зброю і пішов боронити Чернігів. Так потрапив до лав бригади ТРО. Вже більше року захищає Україну. Був з товаришами на Донбасі, а перед тим, як їхати, воїни пройшли добру підготовку.
На Сході довелося потрапляти під страшні обстріли фосфором і чути від деяких місцевих не дуже приємні слова. Проте там на Донбасі ще достатньо людей, які не хочуть приходу «руського міра».
Олександр оборонець Чернігова, воїн 119 бригади ТРО, пряма мова:
"До 24 лютого працював в митниці на кордоні, де заходили колони до Сеньківки. 23 лютого я змінився і поїхав додому, і товариш лишився. Не сталось як гадалось, о 4 ранку почалося. Село обстріляли, техніка підходила до пункту пропуску. І вони швидко зібрали документи і всі сервери.
До цього я служив в українському війську 1991-1993 рік. в інженерних військах.
На той час треба було щось робити, взяли зброю, і за визначенням командира зібрали нас 30 людей. Займалися завданнями, які поставило керівництво бригади.
Були у Трисвятській слободі, 150 метрів до позицій на лінії зіткнення. Через нас перелітало і до нас долітало, і гучно.
Влітку було злагодження, восени курси командирів відділення. Більше тижня були інструктори, займалися, як рухатися в колоні і так далі. Навчання були під стандарти НАТО.
Я таких обстрілів в Чернігові не бачив. Там і під фосфор потрапляли. Танкові обстріли. Артилерію чутно, а танк – чуєш вже після потрапляння. Там суттєво було по-іншому. До всього звикаємо. Я приїхав з наряду прийшов - і полетів фосфор на город, одяг, дрова - все згоріло. Температура 1700 градусів. Навіть дрова. Його нічим не знімеш.
А з водою проблеми. Був єдиний колодязь. Була проблема з приготуванням їжі, особистою гігієною. Дякую волонтерам, допомагали.
Коли були в Краматорську, люди досить тепло ставилися до нас, а ті що ближче до лінії зіткнення – по-різному було.
Є люди, які чекали, кажуть, ви тільки не уходьте. Дід Микола розстроївся, що їдемо. Каже: як мені зв’єязуватися з донькою? Приїдуть інші, допоможуть. Будете звʼязуватися.
Що вразило - є там люди адекватні, які переймаються, щоб Україна була цілісною без лднр.
Бродять ці нелюди по нашій землі, їх треба виганяти чи знищувати, якщо не хочуть - самі ми допоможемо.
Згуртованість, взаємодопомога. У нас з сусідньої роти було поранено 3 хлопці. Була зламана машина. З нашої роти – бійці поїхали витягувати хлопців. Один з трьох отримав поранення важке. Ще питання чи повернеться - потрапило в шию. Не скалося з операцією поки.
Є партнери, які допомагають зброєю, досвідом, а тому ми зобов’язані перемогти. Не можна лишати цю війну на плечі дітей".
"Час Чернігівський" писав про захисників:
- «Наш незламний дух, боротьба за нашу землю – це допоможе здолати навалу ворога», - воїн бригади 119 ТРО про бої на Донбасі
- «Коли потрапили на Донбас, то згадався Чернігів у березні 2022-го», - воїн тероборони Олександр про оборону Чернігова і бої на Сході
- Боєць "Фотограф": як ходив у рейди по тилах ворога та був визнаний «карателем» у так званій ДНР
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
