Сновська громада – межує з кордоном агресора. Вона досі оговтується після рашистської окупації. У селі Хотуничі зараз спокійно, люди копають картоплю, заготовляють дрова і готуються до зими. Час від часу здригаються від звуків обстрілів кордону, хоча вже не бояться. Але весною у Хотуничах було неспокійно. Вулицями постійно рухалася ворожа техніки, стояв блокпост.
"Картоплі наростили, огірків намочили, і хто мав бажання і кабанчика зростив, все у нас буде гаразд. Люди трудолюбиві. У місті чекають на тепло. Заготовляємо дрова цей період, переживемо достойно", - каже Лариса Безручко, староста села Хотуничі.
Досі в полоні троє жителів Сновської громади. Серед них староста Нових Боровичів. Їх усіх у березні вивезли рашисти. Доля людей невідома, але про них пам’ятають і на них чекають вдома, сподіваючись на швидке повернення.
"Нажаль, на сьогодні дійсно три людини, яких забрали рашисти, і їх місце невідомо. Це староста Нових Боровичів Анатолій Сірий, який героїчно зупиняв колону, Женя Петліц і Кольцин Олександр. Ми з першого дня повідомили всім, хто може долучити до пошуків, але на сьогодні будь яких звісток нема", - розповів Олександр Медведьов, голова громади.
Сам центр громади - Сновськ з усіх сторін був оточений загарбниками. Було тяжко усім: не вистачало продуктів, ліків, але у громаді не зламалися. Вдалося у короткі строки запустити кілька виробництв і навіть допомогти сусідам з Корюківки, аби якось забезпечити людей харчами.
"Ми запустили хлібзавод потужності зросли, маслозавод не працював до війни - запустили, підприємці безкоштовно давали молоко. На сьогодні працює пищекомбінат, життя налагоджується і продуктами нормально", - каже голова громади.
Це місцевий сирзавод. До війни він не працював. Але його реанімували для потреб громади. Власники підставили плече. Швидко встановили потрібне обладнання для переробки молока. За час окупації тут виробили і безкоштовно роздали малозабезпеченим кілька тон своєї продукції.
"До війни підприємство стояло. Міськрада звернулася, депутат Матвієнко, можете відновити роботу: я зателефонував людям всі вийшли на роботу", - каже Олександр Телегін, виконуючий директор сир заводу.
"Молоко підприємця поставляємо сюди. Для сиру треба була закваска. Господар дав безкоштовною. Перша партія пішла роздавали безкоштовно населенню, лікарня, будинок престарілих. Сулугуні, бринзу робили а потім серед масло. Попросила нас Корюківка. Щоб надали допомогу з виробництва сиру, вони молоко поставляли сюда. Робили сир. Часть залишали молодці. Без проблем", - пояснює В’ячеслав Матвієнко, заступник директора територіального центру соцзабезпечення, депутат місцевої ради.
Велику допомогу Сновській громаді надавали і продовжують надавати волонтери. Насамперед, з числа земляків та місцевих жителів. Багато молоді долучилося до вирішення проблем і допомоги нужденним. Навіть коли доводилося долати сотні кілометрів важкими дорогами, аби отримати гуманітарний вантаж для громади.
"Як тільки з’явилася нагода, я поїхав. Ліки, їжа - все їхало, не вагаючись. Це рідне місто. Хоча і живу у Києві 30 років. Не розумію, як не допомогти. Є запити на лікарню все треба робити разом. Разом переможемо", - каже Дмитро Мисенко, волонтер.
"Ми були в окупації, справа, зліва, попереду, позаду. Їздили до Києва у мирний час 200 км, а тоді 600-700 км полями, лісами. З перших днів почалося робота, все було завалено під стелю", - каже Олександр Гончаренко, волонтер, голова ГО Лампа - "Які плани? Допомагати людям. Чекаємо на наступні вантажі. Домовляємося, благодійний фонд Великобританії передав багато гум допомоги. Роздавали продукти. Ще роботи і роботи. Організовуємо благодійні концерти, матчі, збір харчів продуктів побутових".
Час Чернігівський знімав відео про життя у громаді, яка на самісінькому кордоні з білоруссю: Добрянка: за 30 метрів від білорусі.
* * *
Проект реалізується за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми «Громадськість за демократизацію», яка фінансується Європейським Союзом
