На Чернігівщині корів меншає, та й пастухів не зайве. Через війну частина чоловіків мобілізована, частина виїхала, хтось переключився на сезонні заробітки. Працювати цілий день під сонцем або дощем — не кожному до снаги. У прикордонних селах, де випас раніше був звичною справою, тварин лишається все менше.
У Клубівці на Ріпкинщині в якості альтернативи цьогоріч встановили електропастух. Власники скинулись грошима, встановили на двох полях систему електропастуха.
Влітку є інша робота
- У Клубівці людей живе найменше у громаді, а корівок трошки є, - каже Світлана Бицько, голова Добрянської територіальної громади. – Електропастухи в Клубівці і Нових Яриловичах. Наші люди молодці, мають фінансову грамотність. Прорахували, що електропастух вигідніший. Це непогана альтернатива. Щоб пасти корів, треба здоров’я. Не всі можуть висидіти день на полі, на сонці, під дощем. Де кусають комарі, мошки, оводи.
Корови стають непопулярними. В Добрянці десятка півтора. У Горностаївці, Олешні до десятка. Власники косять траву, годують вдома. Або виводять на припас. Наше пасовище майже під кордоном з Білоруссю. Зараз туди ніхто не виганяє.
Населення старіє. Здоров’я гірше, люди намагаються трішки берегти себе. Біля худоби потрібно працювати. Не тільки виганяти на пашу, а ще й на зиму сіно заготовляти. А ціна не дуже. Коли корів мало, то і закупівельники не спішать приїздити. Хоча у нашому селищі на молоко є черга. Є постачальниця, у якої купують молоко, сметану. Переробляє. Розвозить по вулицях.
Та і з пастухами важко. Мобілізація. Ну і в літній сезон є альтернативний вид заробітку. Ягоди, гриби. В лісі можна більше заробити, ніж за день на паші, на полі.
«Треба могорич за таку справу ставити»
— Ідея Оксани Друзенок, — каже Валентина Кравченко. — Ще у минулому році нас підбивала на цю авантюру. А ми якось вагалися. Вона у нас молода, продвинута. Є інтернет. Електропастух замовила. За ними була установка. З початку квітня корови в Клубівці пасуться по-новому. Тепер Оксані треба могорич ставити!
Скинулися по півтори тисячі гривень. Трохи не вистачило дроту. По сотні докинули. Подумайте: на місяць кожному треба відпасти три три-чотири дні. Або сам паси, або пастуху плати. День обходився близько 400 гривень. В тормозок клали молоко, хліб, сало. А то ж додаткові гроші.
Раніше ганяли на пашу за село. Вигнав і вирішуй: чи до Нових Яриловичів жени, чи в бік Лоєва (Білорусь). Всюди поля гуляють. Ніде ні душі. Тільки свині (дикі кабани). Дорогу можуть перерити. Лосі, вовки інколи бігають. А тепер війна, треба бути вдвічі обережнішим і до кордону не підходити.
— На пашу женемо по черзі. Але пасуться самі. Ближче до села, ніж раніше. На полі по периметру вбили дерев’яні колочки, — пояснює Михайло Кравченко. — З акації можна. У нас осикові. На кожному пластикові штифти, за них чіпляємо дріт. Під’єднуємо до акумулятора. По ньому йде струм, — веде на поле до електропастуха. — Вхід, кудою заходять корови, облаштували металевими пружинами. Від’єднуємо, щоб пройшла рогата. Закриваємо, — пояснює технологію. — По них теж іде струм. Встановили металевий ящик, там акумулятор. На замку. Бачите, лампочка замигала? Пішов струм.
— Скільки вольт?
— 12. Людину не вб’є, але удар відчувається. Треба перевірити, чи ніде дріт не обірваний. Підходжу з одного боку — вдарило. З другого — теж б’є. Можна залишати без нагляду.
Перший раз, коли загнали, дивилися за коровами. Підходить до дротів і підскакує, — описує перші дні паші. — Переривали дріт. Зійдуться в купу. Одна одну буцне. Нікуди діватися, на дріт летить. Прийшли, а їх нема. Побрели через ту дірку.
Або дивиться по сторонах, нікого нема, не розуміє, хто її б’є. Знов підходить. Лізе чи рогом, чи язиком. Знов б’є. Тоді розуміє. Підходить до того дроту з опаскою.
У нас два поля. Людська земля, городи. Власники в селі не живуть, повиїжджали. Кожному дзвонили, питали дозволу. Чи можна, щоб на цій землі паслися наші корови. Всі дозволили. Там і канава є. Щоб корівки воду пили. Друге поле, яке зайняли — паї. Земля гуляє. Аграрії їх перестали обробляти після повномасштабного вторгнення. Теж просили дозволу у власників.
Територія дозволяє зробити пашу по три гектари на кожній ділянці. Облаштували навіс, щоб від дощу можна було сховатися.
На одній паші траву виїли, женемо на іншу. Там вже облаштували, по сільському, шалаш. Лавка є, столик. Можна від дощу сховатися, ще і поспати, — сміється.
Акумулятор для автомобіля. Коштує 3,5 тисячі гривень.
— На скільки вистачає, хто заряджає?
— На місяць. Один акумулятор на два поля. Коли сідає, підзаряджаю вдома. Така система випасу була розповсюджена колись у колгоспах. Їх давно нема, все приватне.
Корів у людей на 2,5 тисяч стало менше. Зараз їх 26,2 тисяч на всю область
- У господарствах населення на 1 травня цього року було 38 тисяч 200 голів великої рогатої худоби, - розповів Василь Жук, заступник начальника управління-начальник відділу економічного аналізу та інвестицій департаменту агропромисловогорозвитку ОДА.-У порівнянні з відповідною датою минулого року поголів’я великої рогатої худоби зменшилось на 2,8 тис. голів. Зараз в області у населення – 35,4 тисяч.
Зокрема, 26,2 тисячікорів. Їх поменшало на 2,5 тисячі. Станом на 1 січня 2025 року найбільше корів у домогосподарствах Чернігівського району. Близько 6,5 тисяч голів.
Населення виробляє 35,2 тисяч тон молока. Це на 3,3 тони менше, ніж було в минулому році за цей період.
В області діє «Комплексна Програма підтримки розвитку агроромислового розвитку Чернігівської області на 2021-2027 роки». Передбачена фінансова підтримка. Передача нетелей сільським багатодітним сім’ям, які виховують п’ять і більше дітей та проживають у сільській місцевості.
Напрямок підтримки сільських багтодітних сімей почав діяти з 2013 року. За кошти субвенції, виділеної з обласного бюджету районним адміністраціям, 258 багатодітних родин отримали таку ж кількість нетелей.
У цьому році розпочато прийом документів. До п’ятого серпня.
Що стосується державної підтримки, то постановою Кабінету Міністрів України затверджений порядок отримання грошей. Як для фермерських господарств, так і для інших виробників сільськогосподарської продукції. В тому числі господарств населення. Заявки на отримання бюджетної допомоги виробники подають через Державний аграрний реєстр. У 2024 році розширили напрями підтримки. Додали спеціальну бюджетну дотацію для утримання маточного поголів’я кіз та/або овець.
На сьогодні підтримка по напрямку тваринництв отака:
- спеціальна бюджетна дотація для утримання великої рогатої худоби (корів) усіх напрямів продуктивності;
- спеціальна бюджетна дотація для утримання маточного поголів’я кіз та/або вець.
Спеціальна бюджетна дотація за утримання великої рогатої худоби (корів) усіх напрямків продуктивності надається з 2022 року. Того року було подано 410 заявок на суму 13,9 мільйона гривень. У 2023 році даний напрям не фінансувався. У 2024 році подано 479 заявок на суму 23,1 мільйонів гривень.
За напрямком спеціальна бюджетна дотація для утримання маточного поголів’я кіз та/або овець у 2024 році 29 утримувачів маточного поголів’я кіз та/або овець скористалися підтримкою на загальну суму 1,3 мільйона гривень.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія Семенець, Марина Забіян
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Наче малі дітлахи, а здоровенні корови їх слухаються.
- У громаді на Чернігівщині треба пастухи
- У родини із Чернігівщини 12 гектарів спаржі. Шукають працівників
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
