Оксана ХОЛОПЦОВА з Оболоння, що на Коропщині, з 2006 року — власниця фермерського господарства «Ріпка». Займається вирощуванням картоплі. Возить на продаж в Одесу.
Фермерка живе над трасою. Дім і паркан прикрашені героями казок. Паркан з різнокольорового каменю. На ньому мухомори та інші гриби. Над хвірткою — два великі чорні коти. Сова з сумкою, як у листоноші. Поряд у людський зріст — журавель. Біля криниці із зеленою жабою. Гніздо з лелеками. Будинок у такому ж стилі. На даху гном тягне за ціпок другого гнома. У дворі — триметрова зелена змія.
— Загорілася три роки тому, — сміється господиня, знімаючи гумові сині рукавички. — Хтось би такого не зробив, а мені подобається. Усе казкове з цементу. Пофарбоване. І обов’язково покрите лаком. Підуть дощі, щоб фарбу не змили.
— Колодязь справжній?
— Ні. Фіктивний. Ще відерце треба повісити. Ніколи. Бо вже картоплю копаємо. Скоро повезу в Одесу. Доки вдома, хочу доробити і не картопляні справи, — сміється. — Закінчила 11 класів і пішла продавчинею в магазин. Тоді бідність була, — згадує час, коли наважилася піти в бізнес. — А землі мали півтора гектара. Зараз уже в господарстві 12 гектарів приватизованої землі.
Щоб обробити, хотіла взяти в кредит трактор. А звичайній людині тоді такі гроші не давали. Сказали, тільки якщо це буде фермерське господарство. Довелося відкривати. Тоді чим тільки не займалася: коровами, свинями. Але ніколи не пожалкувала, що у фермерство пішла. З картоплі завжди є копійка.
Думала, як же його назвати? Вирішила, як у казці. Важкі часи. Баба тягне, дід тягне, онучка… Зараз мені деякі кажуть: «Перейменуй». А може, не треба, усе ж таки всі разом витягли ту ріпку, — сміється. — Мені ж на цей паркан стільки грошей треба. У магазині фігурка гномика 800 гривень коштує. А на мій паркан уже, мо’, тисяч сто пішло.
— Чоловік не лає за таке захоплення?
— Коля підтримує, ще й ідеї подає. Два з половиною роки як військовий. На 11 років від мене старший. Приїздить на день-два. Здоров’я немає, а служити треба, нікуди не дінешся. Змія, — відкриває хвіртку, а за нею — триметрова зелена змія. — Голову робив чоловік. Металевий каркас зробив. Попросили зварювальника — голову надів на дерев’яну колоду. Оце покручене дерево побачили в лісі. Трухле було. Привезли тракторцем. Усе з’єднали, обклали сіткою. Пофарбували.
— Не страшно змію при вході тримати?
— Вичитала, що змія — охоронниця будинку.
Он ще Карлсон з банкою варення лежить, — веде за дім. — Хлопці дах перекривали. У мене була ідея посадити того гнома на верхівку даху. Кілограмів 300 важить. Не змогли затягти. За три дні довелося іншого гнома, легшого, зробити. Він грає на сопілці. Деякі думають, що стріляє зі зброї. Цього ж Карлсона посадимо на колодязь.
А починала все зі стіни на будинку. Зробила її наче з каменю. Тихенько, щоб ніхто не бачив. Односельці почали нахвалювати: гарно, а чому не з лицьового боку. От тоді мене понесло, — сміється. — Коли зробила першого гнома на даху, який ціпком тягне іншого, усі так дивувалися. Що воно в мене таке на даху? Потім звикли. А в мене почало все більше з’являтися нових ідей. Проїжджі зупиняються, фотографуються.
Урожай цьогоріч у нас не дуже, — повертається до бізнесових справ. — Минулого року з гектара 30 тонн картоплі накопали. Цього — 12. Підгнила. Багато дрібної, середньої. Крупної, як минулого року, немає. Приймають у нас по 10-12 гривень. Фермери вже поговорюють, що треба приймати і по 15. Я торгую картоплею в Одесі. В Оболоння приїжджаю, коли треба саджати, обробляти, збирати. Вантажимо товар і веземо туди. В Одесі в нас квартира. Там живемо і торгуємо. Доки всю не продамо.
Джерело: "Вісник Ч," авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Просто для радості: ведмедик із соломи на вʼїзді в селище
- Три мільйони: скульптор із Чернігівщини про винагороду за перший пам’ятник Голодомору в незалежній Україні
- У парку залізничних мініатюр Miniland зʼявився шматочок Чернігівщини
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
