У вересні 2021-го згідно з рішенням Державного агентства лісових ресурсів України та відповідним наказом Городнянський і Добрянський лісгоспи стали єдиним підприємством. За цей період роботи оновлений лісгосп отримав додаткові потужності для свого успішного розвитку. Однак підступний напад росії і тимчасова окупація поставили крапку на багатьох сподіваннях. Зараз ДП «Городнянське лісове господарство» поступово оговтується від наслідків ворожого нашестя і відновлює свою роботу. Як це вдається, розповів його директор Валентин Реуцький.
Реформа дала гарний результат і відкрила нові можливості
— Всі фахівці Добрянського лісгоспу залишились при своїй роботі, як і обіцялось, — каже Валентин Володимирович. — Тільки деякі конторські працівники їздять в Городню — головний інженер, інженер по лісозаготівлях, бухгалтери та інші — всього 12 чоловік. Ми навіть збирались купити автобус і спеціальний рейс запустити для зручності. А лісова охорона, нижній склад, сім лісництв у Добрянці працюють, як і раніше, на своїх місцях. Ми знайшли спільну мову і з керівництвом Добрянської громади, і, як обіцяли, залишили сплату податків за місцем роботи працівників. Тож бюджет громади не постраждав. Місяць роботи після реорганізації показав чудові результати. Наша площа відтепер збільшилась удвічі й становить 76 тисяч гектарів лісів, відчутно додалось і працівників — нині у нас працюють 486 фахівців, і це не враховуючи тих, хто наймається в сезон по цивільно-правових угодах. При цьому відбувається акумулювання коштів в одному місці, що відкриває нові можливості для розвитку.
Директор ДП «Городнянське лісове господарство» Валентин Реуцький
Директор говорить про плани підприємства після об’єднання. Один лісгосп самотужки ніколи не зміг би придбати, наприклад, лісопромисловий комплекс по розробці лісосік або так званий харвестор — лісозаготівельну техніку універсального призначення. А маючи грошовий резерв двох лісгоспів укупі, можна робити суттєві вкладення в розвиток підприємства, закуповувати сучасну техніку й обладнання, які могли б спростити й здешевити процес виробництва. Тож плани на розвиток були великі — придбати, наприклад, станок для якісного розпилювання деревини, сушильну камеру, щоб отримувати більш затребуваний і дорожчий пиломатеріал на експорт, машини для посадки лісу, більш сучасні механізми для прополювання лісових культур тощо.
Ліс садили, незважаючи на засилля ворога
У перші дні російського вторгнення городнянські лісівники, на відміну від інших підприємств, не зупинили свою роботу. Хоча, звісно, продовжувати діяльність на довоєнному рівні не було ніякої можливості. І якщо нижній склад лісгоспу не працював, то в конторі працівники щоденно і щоночі чергували по кілька людей, у лісництвах теж люди ходили на роботу, слідкуючи за тим, щоб збереглись будівлі і майно. А лісова охорона працювала практично у звичному режимі, незважаючи на засилля орків та їхньої техніки на лісових дорогах. Навіть весняна посадка лісу була здійснена на 80 відсотків від запланованого. Решту 20 відсотків досадять восени, впевнений Валентин Реуцький.
— Дякую нашим сміливим і кмітливим працівникам, які техніку з лісництв (зокрема Тупичівського) партизанськими шляхами повитягували з гаражів і поховали по приватних господарствах, щоб вона не досталась ворогу. Навіть пожежну машину сховали, — посміхається він. — Евакуювати обладнання й техніку з нижнього складу не було можливості. Але росіяни туди не добрались. Двічі під’їжджали до самої прохідної, але на територію підприємства не заходили й чергових охоронців не зачіпали. Тож багато чого вдалось вберегти. Не пощастило лише Городнянському лісництву.
Це лісництво розташоване на вулиці Лісовій у Городні. Саме там було зосередження ворожої техніки, яка була знищена влучним попаданням наших військових 26 лютого. Від вибухових хвиль та розривів боєприпасів у приміщенні контори повилітали вікна, осколками побило сушарку, водонагрівальну споруду. Вибухнула й заправна станція. У гаражі згорів автомобіль ГАЗ-53. Від гаража залишилась сама яма. Розтрощило й інший гараж та склад, де зберігався пиломатеріал. У дворі контори понівечило ще одну будівлю, де зберігався протипожежний інвентар, машини «Волга», УАЗ. І хоч автомобілі вціліли, багато чого зі спорядження розграбували — як росіяни, так і ласі до легкої наживи городнянці. Місцеві робили свою чорну справу вночі, зціджуючи пальне, хапаючи що можна. Не боялись ні росіян, ні нерозірваних снарядів, яких довкола валялось безліч.
Таких руйнувань зазнало майно Городнянського лісництва
— Ми ще під час перебування там російських військ вилучили момент, коли не було ворожих солдатів, і витягнули трактор, який стояв у дальніх гаражах. А через кілька хвилин вибухнув один із снарядів. Дивом обійшлося без жертв, — каже Валентин Володимирович. — Пожежну машину нам допомогли витягнути наші пожежники. А росіяни свою підбиту техніку потім ще довго вивозили тралами — ну, те, що ще можна було відремонтувати.
За лісом на Городнянщину покупці їхати бояться
Під час окупації ДП «Городнянське лісове господарство» офіційно перебувало на простої. Всі чергування й намагання врятувати те, що можна було врятувати, відбувались за доброї волі працівників підприємства, яким боліла його доля. За березень всі вони отримали дві третини від зарплати, як належить згідно з законодавством. Потому два тижні вони перебували у відпустках без збереження заробітної плати, але все одно ходили на роботу. Згодом почали працювати з чотиригодинним робочим днем, а з червня підприємство приступило до повноцінної роботи.
— Люди в нас золоті, — пишається директор. — З розумінням ставляться до ситуації, коли нам непросто відновити минулі обсяги виробництва. Зараз ми працюємо фактично за мінімальну заробітну плату. Найскладніше зараз зі збутом. Ліс-кругляк реалізовуємо через аукціон і виключно в Україні. До війни це було дуже вигідно — дякуючи конкуренції серед покупців, мали найкращу ціну й повний обсяг реалізації нашої продукції. Ми продавали все, що могли поставити. Пиломатеріал реалізовували й за кордон. Набирали стільки клієнтів, скільки могла задовольнити наша потужність виробництва. До війни у місяць ми переробляли понад три тисячі кубів лісу-кругляка та отримували півтори тисячі кубів пиломатеріалу. Зараз обсяги зменшились.
Директор каже, причина того — порушення логістики. Зруйновані війною дороги, підірвані мости, а найбільше — побоювання приїжджати на прикордонну територію, де можуть бути обстріли. Всі ці фактори вкупі стали причиною того, що лісгосп нині реалізовує вдвічі менше продукції, ніж може виготовити і ніж треба для того, щоб підприємство працювало з орієнтацією на розвиток. Плюс дефіцит з пальним і його ціна. Вже доводиться купувати його за ціною від 55 до 75 гривень за літр. А на місяць на два лісгоспи його треба тонн 15. Таким чином собівартість продукції зростає, а її ціна — навпаки має тенденцію до зниження.
І все ж таки у Городнянському лісгоспі впевнені, що їхні кращі часи попереду. Є певний ринок збуту в Україні, замовляють пиломатеріал Туреччина та Латвія.
Тисяча кубів готової продукції фактично з двох лісгоспів — це замало. Але дає шанс протриматись, вберегти підприємство й колектив. Тим більше, що Україні, якій потрібно відбудовуватись, лісоматеріал буде ой як потрібен. Але то вже після перемоги.
— Головне зараз — щоб скінчилась війна, припинили стріляти й вбивати людей, — каже Валентин Реуцький. — А решту якось переживемо. І працюватимемо. Вже працюємо, незважаючи на те, що багато лісових масивів на Городнянщині зараз недоступні — на сьогодні 12 тисяч кубів головної вирубки знаходяться або близько до кордону, або в зоні, де було скупчення ворожої техніки, тож там можуть бути й міни, й розтяжки, й боєприпаси нерозірвані. Заявку на розмінування саперам дали, чекатимемо коли вони матимуть час, адже зараз у них є справи важливіші. Туди поки що не заходимо — головне, щоб людей на ризики не наражати. Адже наші люди — то найбільша цінність.
З перспективою на мирне майбутнє
6 червня лісова охорона ДП «Городнянське лісове господарство» отримала 19 нових мотоциклів. Закупило їх підприємство ще до початку війни. За час окупації мотоцикли зібрали й підготували до роботи. Нині в розпорядженні городнянських лісівників вже 28 «залізних коней». Вони допомагають лісівникам збільшити мобільність й швидкість реагування лісової охорони на різні ситуації.
Нові мотоцикли у лісової охорони
Спека немирного літа принесла з собою ще й щорічну загрозу природних лісових пожеж. Тому у червні лісівники сумісно з рятувальниками ДПРЧ №1 провели комплексні тактичні навчання на базі Ріпкинського, а потім і Городнянського лісництв. Їм довелось ліквідовувати умовну пожежу в лісовому масиві, створювати мінералізовану смугу, яка повинна була запобігти поширенню вогню на сусідні ділянки. В таких навчальних ситуаціях дружною командою відпрацювали взаємодію підрозділів.
Тренуються пожежники й рятувальники
Читати також: Як у війну на Чернігівщині в лісах висадили понад 7 млн дерев
Джерело: "Новини Городнянщини"
