Захисник Чернігова з позивним «Богомол» досвідчений воїн. Багатьом побратимам він у батьки годиться. Навчає молодих і недосвідчених бійців.
Під час облоги Чернігова був розвідником. Виносив з поля бою поранених і загиблих. Заходив у тил ворога, аби корегувати артилерію і отримувати важливу інформацію про пересування рашистів.
«Богомол» просить людей жити спокійно, не панікувати, адже українські захисники більше не пустять ворога на чернігівську землю.
Почалася війна. Прикордонників не брали. Ходив у військкомат, кажуть чекай. А потім на початку 2017 року трапилася нагода і прийшов в ЗСУ.
24 лютого я знаходився на бойовому чергуванні. Ми не зрозуміли, що відбувається, думали навчання, а коли приїхали і сказали, що війна, то ми двинулися на зустріч ворогу.
На той час я був у розвідці і до 22 березня був у бригадній розвідці, виконував завдання, був скрізь навколо Чернігова, покатався з усіх сторін.
Ми ходили до їх у тил і от коли колони висувалися, ми корегували і передавали напрямок руху і тоді починали наші відпрацьовувати.
Було таке, що виводив хлопців з під обстрілу і не раз. Сильних засобів, як у них не було. Зараз з`являються, а на той час нас виявляли швидко. Багато добровольців було, не мали бойового досвіду і приходиться людей натаскувати. Багато молодих. Виносив і 300-х і 200-х.
Ворог видно, що кадровий, навчений, готувався. Виграє розум. Його треба вміти прорахувати, наперед знати ходи, досвід багато, що дає.
Тут народ не зустрічав любителів руського міра. Люди чим могли допомагали, їсти носили все. Правильно президент сказав, що війна згуртувала людей і показала, хто є хто, ніколи не подумав, що така згуртованість може бути.
Небезпечно було, коли працював по нам літак, а потім градами почали крити. Перед цим закопалися, пробили не окопи, а наче бочки. Закопуємося, щоб на пальці стати можна. Неприємно, коли літак бомбив.
Ми на своїй землі, ми нікуди звідси не підемо, хай ніхто не думає, хай люди живуть спокійно, не потрібно панікувати, є мужні, а є комар укусив і починає стогнати.
Додому повернутися хочеться, щоб сьогодні закінчилося, але треба відвоювати свою територію, якщо віддамо - потім ще заберуть. Ми люди мирні, ми ні з ким не починали воювати. Там зомбовані - це болячка, ідеологія. Родичі були, можна сказати, в росії. Перед війною були натаскані, казали: як ви там бандерівці? Відповідаю: ми вам,що заважаємо? До вас ніхто не лізе. У кожного свої проблеми. Ніколи Україна ні до кого не йшла і не розказувала.
Все закінчиться, буде мир, багато людей розуміє. Війна ні до чого доброго не приводила. Нема гіршого, якщо батьки сина хоронять чи навпаки. Це біль наша. Скоріше б все скінчилося, а ми будемо до цього прагнути.
Читати також: Жінка-командир з позивним «Демон»: «Бачила через приціл очі ворога, який нас розстрілював»
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
