Ця громада виникла у 2017. І вже тоді виникло питання про її подальший розвиток - адже фінансових можливостей і до повномасштабної війни у сільській частині Чернігівщини було небагато.
Після лютого 2022-го все тільки ускладнилося. Найбільших руйнувань через російські авіанальоти та артилерію зазнали куликівські села Бакланова Муравійка та Грабівка. Утім, навіть масові удари не зупинили громаду. Півроку тому Куликівська ТГ об’єдналася з міжнародним фондом «Молодь з місією». Сотні волонтерів з усього світу допомагали людям зводити тимчасове житло на руїнах хат. А від початку 2023-го громада реалізувала понад 30 грантових проєктів, отримавши 30 мільйонів гривень грошима або матеріалами – все на відбудову. Про унікальний досвід громади написав популярний ресурс ШоТам.
Руйнування у громаді
Голова громади Юлія Постернак каже: з чим громаді пощастило - так це з розташуванням. Вона знаходиться в самому центрі Чернігівської області. Від початку вторгнення ОТГ стало евакуаційним хабом не лише для обласного центру, а й для сусідніх громад. Вже зранку 24 лютого через територію Куликівки пішли перші автомобілі переселенців. Це й не дивно, адже через Куликівську ТГ пролягає траса Чернігів-Пирятин. Тож коли окупанти сунули з півночі, жителі України рятувалися від війни.
Юлія Пастернак
Натомість у Куликівці було спокійно. Настільки, що чимало переселенців на якийсь час зупинялися тут. Крім того, на території ОТГ тоді розташувалися кількатисячні війська Сил оборони, які мали боронити Чернігів та навколишні території, що також вселяло відчуття безпеки.
Словом, громада була переповнена: і військові, і внутрішньо переміщені українці, і місцеві жителі, яких у нас 15 тисяч на 23 населені пункти. Офіційну статистику ніхто не вів, але приблизно в кожному господарстві проживали від 15 до 20 людей.
Однак, не все було і добре. Протягом лютого-березня 2022 4 з 23 населених пунктів громади опинилися під обстрілами російських військ. І на початку квітня, коли окупанти вийшли з Чернігівської області, у Куликівці почали фіксувати пошкодження та руйнування у цих селах. Десь були зруйновані цілі вулиці, просто знищені вщент. Десь просто пошкоджені – через авіабомби. А хтось постраждав внаслідок артилерійських обстрілів.
А тому питання відновлення й відбудови постало того самого дня, як росіяни покинули регіон. Люди потребували прихистку, домівок. До того ж місцеві жителі, які виїхали з громади, почали поступово повертатися.
«Але, на жаль, не у всіх було, куди повернутися. Ми намагалися переконати людей не повертатися, допоки не збудуємо нове житло. Проте більшість, звісно, повернулася. Жили у сусідів, у хлівах, сараях. Але вдома. Тут важливо розуміти, що миттєво надати допомогу й відбудувати – неможливо. На щастя, прийшли донори, з якими ми співпрацювали ще до великої війни», - каже Постернак.
Хтось передавав брезенти й дошки для ремонту покрівель, хтось надсилав вантажі з гуманітарною допомогою. Допомога була, людей підтримали.
Але що далі? Куликівчани почали залучати кошти благодійників із Польщі.
За підрахунками, у громаді було 300 пошкоджених домогосподарств і ще понад 40 – повністю зруйнованих. Тут прийшли на допомогу волонтери, зокрема, з благодійного фонду «Молодь із місією».
І вже у березні Куликівську громаду включили у програму зведення модульних будинків тимчасового проживання на місці зруйнованих домівок.
«…я нагадаю, що йдеться про приватні садиби, люди живуть у маленьких селах, де ніхто й ніколи не думав, що може прийти війна. Скажімо, село Грабівка і взагалі розташоване під лісом, люди живуть за його рахунок. Звісно, ніхто з них не виїхав. Тому ми були зобов’язані докласти максимум зусиль, аби допомогти своїм жителям», - емоційно описує потреби Юлія Постернак.
І це вдалося. Вже у травні до громади завітали перші 50 волонтерів із Норвегії, Франції, Польщі, Чехії, Латвії тощо. Ці люди почали зводити модульні будинки. А в червні сюди приїхали ще 200 людей, які разом із фондом «Молодь з місією» відновлювали громаду. Загалом встановили понад 20 модульних домівок.
Читати про це тут: Як іноземні волонтери відбудовують житло на Чернігівщині
Ще 6 років тому у громаді почали вчитися писати проєктні заявки. З 2020, коли децентралізація завершилася, тут зрозуміли, що мають навчитися залучати гранти якісно.
«Адже скільки б тренінгів ти не пройшов, все одно потрібно відшліфувати свої навички на практиці. Методом спроб і помилок. Так ми і робили», - коментує голова.
Почали з маленьких проєктів: запустили бізнес-центр, створили серію промороликів про громаду. А перед великою війною почали співпрацювати з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ). Були й менші проєкти, але всі вони – потрібні й важливі.
Нині тут можуть похвалитися такими реалізованими ідеями: зокрема, вдалося модернізувати два приміщення у школах Куликівки. Це була японська ініціатива, понад 6 млн грн інвестицій і співфінансування з місцевого бюджету.
Згодом у Куликівці написали проєкт на отримання комунальної техніки, якою громада користується донині.
Тож сьогодні тут продовжують цей досвід. Серед донорів є й ті, з ким у Куликівській ОТГ вже мали досвід співпраці. Станом на середину 2023 тут говорять про реалізацію 33 успішних проєктів.
«Хай навіть сумарно ми залучили не таку вже й велику суму – 33 мільйони – але для нашої громади це великі кошти. Майже половина бюджету. Ба більше, коли ми були евакуаційним хабом, про нас почули навіть у Чехії. І після закінчення бойових дій зв’язалися з нами, запропонувавши допомогу. За ті кошти – 700 тисяч крон – ми облаштували в школі укриття для початкових класів. Це надзвичайно корисний досвід, і ми вдячні, що про нас знають, пам’ятають і згадують», - тішиться пані Постернак.
Вона вважає запорукою вдалої співпраці бажання чернігівців не підвести донора. Тому намагаються робити все максимально відкрито: від отримання коштів до закупівлі. Звіти, чеки, квитанції. Це ключовий принцип громади: відкритість і взаємодопомога.
"Час Чернігівський" писав про Куликівку: Американський фонд почав встановлювати модульні будинки в постраждалій громаді.
