Марія Шевченко 40 років пропрацювала в березнянській школі-інтернаті (Березнянський навчально-реабілітаційний центр). 25 з них була керівницею закладу. Коли вийшла на пенсію, почала шукати старовинний рецепт березинського пряника. Смакувала таким у дитинстві. І знайшла рецепт 1897 року.
— Сім років шукала, — пояснює жінка. — Березна славилася не лише своїми людьми. А й різними промислами.
Старовинний березинський пряник був у формі «Кавалера», «Баришні». А «З кмином» — квадратний. Напередодні Святого Миколая, чотири роки тому, вийшла в центр. Там у нас є місце торгівлі. Жіночка продавала пряники. А я до цього перепробувала вже близько сотні. За кольором не був схожий на той, що шукала. Зараз же модні медово-імбирні. А мій кольору темного шоколаду. Пахне карамеллю. Але дещо вона мені підказала.
Пряники на паленому цукрі, — розкриває таємницю. — Їх ще карамельними називають. Всі інгредієнти вимірялися у фунтах. Рецепт знайшла, коли досліджувала в архіві рід чоловіка. Євдокія з донькою Лукерією випікали ці пряники і продавали в Городищі.
Брали чавун. Ми його звемо чугуном. Викладали цукор (0,908 кілограма). Розігрівали на сильному вогні в печі чи на грубі. До повного розчинення. Треба слідкувати, щоб цукор не горів. Бо буде мати гіркуватий присмак. В окремій посудині готували окріп (0,454 кілограма). І струмком виливали в чавун. Додавали соду (десертна ложка). Варили карамель до насиченого темно-бурштинового кольору. Знімали з вогню. Додавали свинячий жир, смалець (0,225 кілограма). Сіль (чайну ложку), спеції (м’ята, кориця, гвоздика, перець) по дві чайні ложки на кілограм тіста). Давали суміші охолонути до 60-65 градусів. Це приблизно 15 хвилин. Відділити три жовтки від яєць і додати в розчин. Додати борошно (сіяне житнє грубого помелу 0,454 кілограма та пшеничного першого чи другого гатунку 0,908 кілограма). Розмішати дерев’яною ложкою. Виходило липке тісто, накривали рушником. Ставили в прохолодне місце мінімум на добу. На столі з борошном розкатували тісто. Товщиною з мізинець. Вирізали пряник задуманої форми. Викладали на змощену олією синію. Це так пательні звали у Березні. Випікали в печі.
Приготувала за цим рецептом. І згадала смак дитинства. Готую мінімум три дні. Традиційний березинський пряник розміром з долоню. А я вже фантазую. Видумала назву «Листівка від Марії».
— Скільки грошей йде на випікання?
— Не рахувала. Але чоловік вже не радий. Каже: «Краще б шила», — сміється. — Пряники печу, потім дарую. А потім вирішила надарувати стільки, скільки років нашому селищу. За одними даними, засноване в 948 році. За іншими — в 1152 році. Але кількість пряників давно перевалила за дві тисячі.
Вам привезла 2017 пряник, — дарує в День Прапора, 23 серпня. Розміром з аркуш паперу А4.
* * *
Березинський пряник від Марії Шевченко смачний. Розрізали, за день з’їли.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Сюрприз від волонтерів: готують 10 тисяч подарунків та печуть пряникові будиночки
- Домашнє вино з ягід: поради з громад Чернігівщини
- У кондитерській в Чернігові друкують картинки на пряниках і печуть паски: скільки коштує таке задоволення
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
