Таку пічку купили в інтернеті за 1600 гривень. Сподобалася тим, що компактна. Є багато схожих, різних моделей, менші й більші (ціни від 500 до 2500 гривень). Та рукастий мужик може і сам таку змайструвати. Аби було залізо чи широка металева труба. І виріб обійдеться значно дешевше.
Зиму прогнозують холодну. Уявімо найгірший варіант: немає газу, електрики.
У селі можна розтопити піч чи грубу. А що робити жителям квартир або тих будинків, де повикидали печі й груби, коли проводили газ. Добре, як є водяне опалення і дров’яні котли, то хоч зігрітися можна. Готувати доведеться на вогнищі. Щоб розпалити багаття, потрібні дрова. Для "ракети" їх знадобиться значно менше, ніж для різних буржуйок чи готування на цеглинах.
«Ракета» — тому що вертикальний циліндр. У складеному вигляді схожа на невеличку металеву валізку з ручкою. Отож її можна брати із собою куди завгодно. Вага — п’ять кілограмів 300 грамів. Довжина — 38 сантиметрів, висота — 11, ширина — 10. Усередині є ще місце, де можна зберігати сірники та сухі тріски для розпалювання. Сталь товщиною три міліметри.
Пічка проста у користуванні. Головне — зібрати конструкцію. У валізці всередині — дровник і чотири залізячки з пазами. Щоб їх дістати, відкриваю защібку з того боку, де логотип. Вона проста (як на бідоні для молока). Дістаю залізячки. Потім збоку футляра кілька разів прокручую ще один замочок і виймаю сопло. Воно ж — дровник (розміром з половину печі).
Найголовніше — відразу придивитися до всіх пазів на ніжках, підставці, дровнику. Аби конструкція не перевернулася, ставлю на цементну плитку. І починаю збирати. Перевертаю пічку. Знизу, там, де піддувало (воно ж отвір для випадання попелу) хрест-навхрест вставляю ніжки. Їх не можливо переплутати з тими, що для підставки, бо є ще «лап- ки» для стійкості. Далі зверху «ракети» встромила теж навхрест дві підставки для казана, каструлі чи сковороди. Збоку в отвір і пази втикнула сопло. Оскільки цим займалася вперше і кумекала що і як, минуло хвилин п’ять.
Вирішила не варити каструлю якоїсь страви, а спробувала зготувати лише на трісках з одного поліна, які вмістилися всередині футляра. Їх там можна зберігати, як і коробку сірників, завжди будуть сухими. Возити із собою в машині, аби були на розпал, при виїзді на природу. Вкинула кілька трісок зверху в піч, парочку — у дровник. А розпалювати чим? Згодився «Вісник» (після того, як ви прочитали цікаву газету, ще можна мати з неї користь). Зім’яла, і в топку.
Аби краще розгорілося, вкинула туди ще кубик сухого горючого (сухий спирт). Поставила сковороду і підпалила папір. Секунди, і в пічці загуло. Якщо потрібна більша тяга, можна відкрити знизу кришечку.
У сковорідку накришила сальця, накрила кришкою, щоб готувалося швидше. Через сім хвилин воно зашкварчало. Почав витоплюватися жир. Сало зарум’янилося. Розбила 15 яєць. П’ять хвилин, і яєчня з салом готова. А в пічці ще догорає жар. Поставила двохлітровий чайник — не закипів, але вода добре нагрілася. Отож на одному поліні й обід зготувала, і теплу воду отримала.
Як пише виробник, щоб приготувати три літри кулешу, знадобиться три поліна товщиною з чоловічу руку, довжиною до ліктя. Двохлітрова посудина з водою закипає за 15 хвилин від початку розпалювання. Редактор перевіряв, часу знадобилося трохи більше .
Порада: коли ходите біля такої печі, одягайте старий одяг. Бо навіть від невеликого диму він просмердиться.
"Час Чернігівський" знімав сюжет про економіяю електроенергії: Перуть одяг вночі та ходять з ліхтариками: як економлять електрику у Чернігові та у громадах області.
Валентина Остерська
