8 березня Олександра Захаренка забрали з будинку батьків у селі Деснянка (за 15 кілометрів від обласного центру), а разом із ним – і сусідів, братів Карпенків. Молодшого Андрія відпустили наступного дня. Він розповідав, як усіх їх кудись вивезли, а потім катували.
Тіла Олександра Захаренка та Миколи Карпенка знайшли 26 травня 2022 року біля села Шестовиця, що за 24 кілометри від Деснянки. Їх побачив чоловік, який вигулював собаку.
«Коли російські військові окупували наше село, то танки поставили в ангари на фермі. Техніку знищили, й окупанти шукали, хто міг передати координати. До нас ішли за прямим наведенням. Я думаю, це тому, що син колись працював у поліції, а вони таких не любили. Забрали спочатку його телефон, а за 5 хвилин повернулися за ним. Тоді я бачила його востаннє живим… На тілі сина були сліди катувань, кістки зламані, органи забиті, добивали їх пострілами», – розповіла мама Марія.
Після опізнання і судмедекспертизи Олександра Захаренка поховали на кладовищі у селі Деснянка.
Олександр був родом із цього села. Навчався на налаштовувача музичних інструментів у професійно-технічному училищі в Чернігові. Відслужив строкову службу, а повернувшись, влаштувався у поліцію. Одружився, народилося троє доньок.
З поліції чоловік пішов на пенсію, а останні два роки життя був робітником на деревообробному підприємстві у Деснянці.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, Саша з іншими чоловіками вирішили йти до Чернігова, щоб записатися до війська. Але не дійшли: кругом були сильні обстріли. Тому повернулися додому…», – розповіла мама.
Вона пригадує сина чуйним, розповідає, що він завжди допомагав місцевим. На поховання Олександра, каже, прийшло все село. Рідні дуже сумують за ним.
В Олександра Захаренка залишилися батьки, дружина, троє дітей і брат.
Джерело: "Меморіал", Вʼячеслав Чаус у Телеграм
