Говоримо із Єгором Павленком, дитячим лікарем-гематологом про те, коли треба звернутись до спеціаліста з підозрою на онкозахворювання, профілактику та про те, як лікарі справляються зі стресом.
Дивіться відео, або читайте авторську текстову версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Сьогодні говоримо про медицину. А конкретно про дитячу онкогематологію із завідувачем онкогематологічного відділення у дитячій обласній лікарні. Єгор Павленко у передачі «Наші люди». Як ви стали онкогематологом?
– Десять років тому закінчив медичний університет в імені Богомольця по спеціальності педіатрія. Взагалі мріяв бути кардіоревматологом, магістратуру закінчив по кардіоревматології. Але запропонували в дитячій власній лікарні бути гематологом. Мої старші колеги мені розповіли, що це цікаво і круто, але я не думав, що настільки складно. Я прийшов разом із молодою колегою Ольгою Заяць, ми разом з нею починали свій шлях гематологічний. І зараз ми тут практикуючи лікарі безпосередньо в цьому відділенні.
– Кількість випадків онкогематологічних захворювань наразі зростає чи падає?
– Кожного року по-різному. Тобто злоякісні новоутворення мають певну сезонність. З чим це пов'язати - важко сказати. Можливо це більше такий діагностичний фактор, коли дітки починають звертатись до лікарів з приводу певних інших проблем, приміром, респіраторні захворювання, захворювання верхніх дихальних шляхів. І виявляється, що є певні ще онкологічні дефекти.
Один із таких років тяжких в плані кількості дітей на гемобластози, тобто на захворювання крові онкологічні – у 2015 році було 24 випадки, це достатньо велика кількість для регіону. І це не враховуючи пухлини, які не стосуються крові. Тому в той період нам було тяжко. Якраз цей рік став стартом для того, щоб ми відокремилися від загального профілю.
Загальний профіль - це, коли в одному відділенні знаходяться діти із злоякісними пухлинами разом з пацієнтами кардіологічними, нефрологічними, ендокринологічними. Тобто це велике відділення, в якому багато профілей.
Тоді було прийнято рішення перейти на індивідуальний формат. Ми створили блок онкогематологічний, який був відокремлений від загального корпусу. Тобто можливості контакту цих дітей мінімізувалися і менші ускладнення, ускладнення хіміотерапії.
2015 рік став саме таким перехідним. Ми перейшли в окремий корпус, в окреме відділення.
– Як відбувається діагностика захворювань?
– Якщо ми беремо гемобластоз, це гемокров. Бластоз – це ті клітинки, які не повинні бути в нашому організмі. І якщо ми говоримо саме про патологію крові злоякісних новоутворень, то в діагностиці воно, звичайно, складне і потребує певних лабораторних навичок, певних навіть молекулярних, імуногістохімічних, імунологічних. Тобто потрібне підтвердження того чи іншого злоякісного новоутворення у крові.
На сьогоднішній день у нас достатньо гарно розвинута лабораторна діагностика. Я можу сказати і про власну лікарню. У нас морфологія дуже чудова, ми даємо первинний такий крок для того, щоб розуміти, чи варто далі обстежувати дитину чи не варто. Наступний крок - це проведення біопсії кісткового мозку, щоб зрозуміти, чи це є власне захворювання кісткового мозку або захворювання крові.
Потім ми направляємо кістковий мозок вже на референсування, тобто підтвердження діагнозу в іншу лабораторію. Для того, щоб поставити діагноз злоякісного новоутворення кісткового мозку, треба підтвердження ще однієї лабораторії, можливо і ще одної. Це шлях такий тернистий в плані діагностики, але він швидкий. Я розповідаю ніби багато слів, але це доба - і ми вже маємо розуміти, що з дитиною відбувається. І тому, щодо кісткового мозку, ми відправляємо в «Охмадит». Наразі це одна із найпотужніших лабораторій в Україні, і на сьогоднішній день там вже проводяться трансплантації кісткового мозку, і на молекулярному рівні ми можемо встановити той чи інший вид діагнозу.
– Чи є певні симптоми, за наявності яких необхідно негайно звертатись до лікаря?
– Так, є історія відносно «червоних прапорців», коли варто негайно звернутись до сімейного лікаря або до дільничного педіатра з метою подальшої діагностики. Один із таких – це виражена блідність дитини. Це стосується саме первинної діагностики. Не хочу називати це рак крові, це просто так в народі говоримо, а насправді це гемобластоза. Якщо дитина поблідніла, в амбулаторії робиться первинна діагностика загального аналізу крові, і ми бачимо, що там є певні зміни чи клітини незрозумілі для лабораторії, тоді направляється дитина на подальшу діагностику.
Вторинний заклад – це є наша лікарня. Нас наразі ми єдина в Чернігівській області лікарня, яка здатна лікувати по потужностям саме злоякісні новоутворення, лікувати гемобластозу. Це перший симптом.
Другий симптом –незрозуміла висипка у дитини. І дуже такий класний скринінговий метод – це метод діагностики геморагічної висипки або не страшної якоїсь іншої висипки. Це натиснути на висипку і подивитись. Якщо вона після натиснення зникла, то це не страшна висипка. Якщо вона не зникла, тобто вона залишається, і ще й розповсюджується по організму, і синього кольору, це один із тих елементів, коли варто робити подальше обстеження і звертатись до дільничного педіатра.
Лімфові узли. У нашому організмі вони відповідають за імунну систему. У випадку, якщо вони збільшені – говоримо про зону підщелепну, надключичну, підключичну, зона під пахвами, пахвинна зона, будь-які зони, які не стосуються шиї – і це збільшення не пов'язане із захворюванням на респіраторну патологію, тобто не ставиться діагноз ГРВІ або інший запальний якийсь процес, то це вже ризики того, що треба далі діагностуватись і вирішувати.
Є така патологія, як лімфоми, вона формується саме в лімфатичній системі. Це також один із симптомів.
Щодо втрати зору – це теж одна із швидких формацій, яка потребує обстеження і диференціації. Тобто ми тут вже вирішуємо, чи варто робити КТ, чи варто робити МРТ, чи варто робити рентген. Це вже специфічні методи обстеження, які робимо на вторинному рівні.
Це були базові моменти, про які б хотів би зазначити.
Ще стосовно шкіри: важливо моніторити різні формації плям, невусів, тобто «родінки», як ми називаємо народі, вони можуть бути різної локації, вони можуть бути різної формації, різного кольору, вони можуть збільшуватись. І це також один із таких приводів, коли варто звернутись до лікаря-педіатра або до сімейного лікаря, щоб той скерував вже на подальшу діагностику.
– Українська онкогематологія може конкурувати з європейською?
– Україна на сьогоднішній день вже переходить на європейські стандарти. У нас був величезний такий провал між європейським рівнем науки і українським. Ми ще застрягли в часах радянських, можна так сказати, і ми не мали можливостей орієнтуватись на новітні технології, терапії і діагностики. 5-7 років тому види терапії були одні. На сьогоднішній день ми змінились. Приміром, в плані інтенсивності терапії, в формулах препаратів - вони стали більш ефективними. Стали легшими для організму, але при тому вони зупиняють пухлиний процес. І рівень досягнення ремісій на сьогоднішній день також збільшується.
Звичайно, певні види пухлин, на жаль, залишаються неліковними або навпаки ліковні, але недостатній захід в ремісії. Тому є таке поняття як паліативної терапії - це терапія вмирання, можна так сказати. Тобто, ті пацієнти, які не піддаються терапії, а розвиток захворювання вже переходить на інший рівень, їм треба належна медицина в плані обезболювання. Їм треба психологічна підтримка. Це певна філософія ведення цих діток. І коли ти вже виконав всі можливі варіації лікування злоякісного процесу, але про цей процес не піддається терапії, і тоді вже ми переходимо на рівень паліативної терапії.
– Як лікарям вдається справлятись із психологічним тиском?
– По-перше, для мене дуже важлива команда і команда робота. Про своє відділення можу сказати, що в мене командна роботи. В мене медсестри навчені працювати з дітками зі злоякісними новоутвореннями. Ми розуміємо певні моменти, ми приймаємо рішення разом і підтримуємо один одного в цих моментах. У мене лікар, яка разом зі мною працює в цьому відділенні. Ми підтримуємо один одного.
В часи облоги Чернігова так сталося, що я вивозив дітей із лікарні, була певна кількість пацієнтів, які отримували інтенсивні курси хіміотерапії, були ще не в достатній ремісії і потребували подальшої терапії. У той період проведення хіміотерапії в підвальних умовах було неможливе. Тому ми прийняли рішення їх вивозити.
Моя колега залишилась в лікарні і надавала допомогу далі діткам, які або поступали, або лишились тут по певним причинам.
Другий момент – звичайно, ми працюємо психологами. Звичайно, нам потрібна їх допомога. Звичайно, ми проговорюємо певні моменти. Звичайно, проблем вистачає. Ми на стресі. Не тільки сама робота є стресовою, а ще життя наше буденне стресове. Сім 'я, хобі, тобто всі ці речі, вони також допомагають відволіктись.
Ми звичайні люди, які працюють, мають своє особисте життя, мають свої також недоліки. Звичайно, це приходить часом. Не хочеться згадувати, але перша смерть дитини, друга смерть дитини - це все ж таки вчить…
– Чи можна профілактикою зменшити ризик онкогематологічних захворювань?
– Як такої профілактики, на жаль, не існує. Але, якщо говорити про рак легенів, наприклад, то на доказовому рівні є статті щодо вживання тютюну. Тобто воно може спричинити захворювання на рак. Я не вивчав цей процес на 100%, але у всіх на слуху: мінімізуйте тютюнопаління і мінімізуйте захворювання на рак легень. Це один із факторів.
Другий фактор – це професійні певні моменти. Якщо ти працюєш з хіміопрепаратами у певній промисловості, то є певні ризики на рак шкіри або рак інших органів. Профілактика тут – це певні міри захисту.
Щодо вірусних процесів, це також один із видів профілактики. Багато різних вірусів, вже доведено, що, приміром, вірус Эпштейн-Барра викликає хворобу Ходжкіна (лімфогранулематоз, або хвороба Ходжкіна - злоякісне захворювання лімфатичної системи – ред.). Ми можемо завчасно зрозуміти, який саме вірус у дитині.
Профілактика – це вакцинація. Приміром, вакцинація папіломавірусу, який спричиняє рак матки, рак яєчка у чоловіків. На сьогоднішній день це є в доступі, і це можна зробити. Можна говорити про гігієну, яка також може бути однією з ключових моментів у профілактиці різних видів раку.
Тобто так, такої, знаєте, пілюлі, яка профілактує це захворювання, на жаль, не існує. Але ми можемо мінімізувати ризики, це як мінімум.
* * *
Дивіться попередні випуски програми "НАШІ ЛЮДИ":
- НАШІ ЛЮДИ: відома волонтерка про блокаду Чернігова та найнеобхідніше для фронту
- НАШІ ЛЮДИ: власниця кав’ярні-пекарні про міксологію смаків, розвиток бізнесу та популяризацію української кухні
- НАШІ ЛЮДИ: переселенець з Криму, який боронить Україну
