У Чернігівському районному суді заочно судять російського генерала-полковника 60-річного Олександра Лапіна. Його звинувачують за частиною 3 статті 110 Кримінального кодексу (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків) та частиною 2 статті 437 (ведення агресивної війни).
Лапін на час повномасштабного вторгнення командував військами Центрального військового округу рф. Мав наказ захопити Чернігівську, Сумську та Київську області.
Після вторгнення на Чернігівщину був у Вишневому на Ріпкинщині, де сидів російський штаб, і у Малинівці та Терехівці Чернігівського району. Саме біля терехівського клубу 29 березня 2022 року Лапін нагороджував орденами та медалями російських військових, у тому числі свого сина 36-річного Дениса, підполковника, який командував першим гвардійським танковим полком Таманської мотострілецької дивізії. Про це нагородження російський пропагандистський телеканал “Звєзда” зняв сюжет.
Батько-генерал нагороджує сина за вбивство цивільних і руйнування на Чернігівщині
На відео, котре їй показали правоохоронці, 61-річна Олена Ковальова з Терехівки упізнала будинок культури. Олена Михайлівна одна зі свідків, які давали покази на суді.
— Живу над трасою. Нею туди-сюди щодня їздила російська техніка. Досі неподалік двору валяються дві металеві запчастини. Під час обстрілів з чоловіком ховалися у погребі. Мій Петро вів щоденник, описуючи побачене і враження. іноді не добирав слів, — розповідає Олена Ковальова. При згадці про чоловіка замовкає і сльози навертаються на очі. В них стільки смутку і болю. З 1 березня старший лейтенант, командир кулеметного взводу 59-річний Петро Ковальов вважається безвісті зниклим під час боїв під Синьківкою на Харківщині. Сповіщення про це принесли 12 березня. Про те, що чоловік загинув, Олена дізналася півмісяця тому. Розповіли його побратими. Тільки забрати тіло з позиції поки що не вдається. А доки немає трупа, числиться безвісті зниклим. Така стандартна процедура. Незважаючи на вік і проблеми зі здоров’ям, Петро понад рік боронив країну.
— 13 березня 2022 року погукав чоловік: «Олено, там до тебе прийшли «друзі» в кевларових касках». Одразу зрозуміла, про кого мова. Під хвірткою стояли двоє озброєних чоловіків. Виходити не стала. Розмовляли через паркан, — продовжує Ковальова. — Здивував не стільки прихід, а те, що знали моє ім’я і місце роботи — завідую місцевим будинком культури. — «А звідкіля знаєте, як мене звати?» — поцікавилася.
— Нам сказали, де ви живете, як вас звати й де працюєте, — зізнався один. Другий у розмову не вступав. З’ясувала, чого хочуть. На стіні у сільраді побачили стенд із фотографіями учасників АТО. Тож прийшли вивідати інформацію про них. На щастя, нікого з тих хлопців на той час в селі не було, вже воювали. Проте лишилися їх рідні.
— Це з Чернігівського району, з нашого села ніхто не служив! Те, що нам надіслали, те ми й приклеїли, — обманула.
Перепитав, бо не дуже розумів терехівський говір.
— Я говорю так, як я говорю, — відрубала. Намагався ще розпитувати. Сказала, що погано почуваюся, розвернулася і пішла у бік хати.
— Я б із вами в розвідку пішов, — сказав росіянин.
— А я б із вами — ні, — відказала.
— А чого? — здивувався.
— Бо ви фашисти та окупанти.
— Що, так сказали й не побоялися? Могли ж вас на місці застрелити або забрати до катівні.
— Так і сказала. Я ж у своєму дворі. Не знаю, чим би все скінчилося, але почався обстріл і вони зникли. Пізніше той, що допитувався, загинув. Коли їхав до Вишневого, дорогою їх колону наші розбили. Другого згодом зустріла, коли з кумою прийшли до будинку культури, аби забрати грамоти куми, вона була бібліотекарем. Ходити селом без білої пов’язки на рукаві й без супроводу окупантів не можна було. Він стояв. Спитала: «Ви ФСБ?». «СБУ», — відказав і пригрозив, що затримає наступного разу, якщо без дозволу ходитимемо Терехівкою.
— Генерала Лапіна бачили?
— Тільки на відео. Але припускаю, що жив у моєму кабінеті, бо туди привезли гарний шкіряний диван. Біля клубу стояв броньований автомобіль. Також заборонили будь-кому приїжджати, була охорона. У Терехівку перебрався після обстрілу сусідньої Малинівки.
З перших днів окупації в клуб заселилися росіяни. Коли після деокупації села зайшла в будинок культури, побачила страшенний безлад і бруд. Вони понастягували матраців. подушок. покривал. Покрали мої колонки, музичний центр. Все порозбивали. Де їли-пили, там і в туалет ходили. І лише в тій кімнаті, де, певно, мешкав генерал, був порядок.
Олена Ковальова
— У Седневі від лайна росіян приміщення селищної ради кілька днів відмивали і пів місяця провітрювали.
— Позасихало, так я віником ті купки позгрібала. Шкода книг. У бібліотеці половини фонду немає. Попалили. З собою ж буржуйку привезли. Досі їх сліди видніються, нарили капонірів (ніш) по всій території навколо будинку культури.
***
Після відступу з Чернігівщини Лапін командував на лиманському напрямку і за захоплення кількох населених пунктів отримав звання героя росії. Служить і досі. Вірогідність того, що опиниться в українській в’язниці, невелика, але вона є. Можуть затримати десь за кордоном на відпочинку і видати Україні.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з інтернету та сімейного архіву Олени КОВАЛЬОВОЇ
