Семеро людей з Чернігівщини загинули від ракетного удару по станції Квітнева під Броварами. Владислав Подун вижив. Каже, від того йому нерадісно. Страшно.
— Я зустрів Юлію на платформі, — порається у дворі 46-річний Владислав ПОДУН, односелець 40-річної Юлії Коновал з Ясної Зірки. Чоловік працює на залізниці провідником. — Я повертався з роботи. А вони стояли на платформі. І вже були перебиті дроти. Електрички в бік Ніжина не їхали. І зв’язок пропадав.
Людей на платформі зібралося до ста. На дві електрички прийшли. Майже всі зі складів. Склади метрів за 200 від станції. Ми з хлопцями стояли на платформі ближче до перших вагонів. Була 1.20. І тоді стався приліт. Бабахнуло хтозна-куди — кругом темнотища. Не чув, щоб свистіло. Хвилини не минуло, як тривога пролунала. Хтось побіг сходами. Ми теж побігли. Я опинився в кущах. Не знаю як. Чоловік десять там лежали. Через трубу попід коліями перебралися на другий бік. Я дзвонив Юлії тоді. Виклик ішов, а трубку ніхто не брав. Хвилин через 10 «швидкі» приїхали. Ще бахкало. Я не рахував, скільки. Летіло. Строчило. Склади горіли.
Ми посиділи трохи. Один хлопець з Бобрика, другий з Володькової Дівиці зі мною. І пішли до Бобрика пішки. Добралися о п’ятій ранку. Ноги позбивали, втомилися. Там мій брат з Кобижчі машиною забрав у Носівку. Ми машини на вокзалі лишаємо. Приїхав додому і цілий день спав.
— Тепер відчуваєте радість, що вижили?
— Страх і виснаження. Юлію дуже жаль. Разом виросли. Разом у клуб ходили. Залицявся навіть.
Владислав Подун
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Після ракетно-дронового удару підприємство готується до посівної
- Людей діставали з-під завалів: у Чернігові долають наслідки ракетного удару
- Російські "Іскандери" у Білорусі: скільки та де базуються
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
