Не планував. Але рушив, бо не зміг інший учасник.
Керівник Покошицької метеостанції Олександр Надточій в рамках міжнародного проєкту досліджував розповсюдження силіконів в Антарктиді, окрім того, під час цієї експедиції він відкрив для себе багато нового. Про далекий і маловідомий континент, про роботу українських дослідників на острові Галіндез – дослідник розповів власкору коропського видання «Нові горизонти» Людмилі Власко.
Так, до минулої осені керівник Придеснянської водно-балансової станції Чернігівського центру гідрометеорології Олександр Надточій уже тричі ставав учасником антарктичних експедицій: працював там метеорологом.
Однак глибокої осені 2023-го Олександр знову став полярником. Що цікаво, навесні 22-го він тільки-но повернувся з третьої зимівлі, на додачу українські полярники їздять до крижаного континенту у квітні, а не у листопаді.
Згодом Надточій таки зізнався виданню: дійсно, вирушив до Антарктиди. Причому неочікувано навіть для себе. Четверта мандрівка мала дуже довгий шлях. З України вирушили 12 листопада, і тільки десь у першій декаді грудня заїжджали на станцію «Академік Вернадський». Лише з Африки по воді йшли десь днів 19 - українським криголамом «Ноосфера».
«Для мене самого, чесно кажучи, це було спонтанним. Усе вирішилося буквально за пару тижнів», - каже полярник. - Справа в тому, що моя поїздка відбулася в рамках міжнародного проєкту. Їхати мала б інша людина, але в неї був захист дипломної роботи. Вона не змогла. Під загрозою був проєкт, у рамках якого треба було, зокрема, встановити спеціальне обладнання для досліджень. А тому, коли мені зателефонували і спитали, чи маю я бажання і можливість їхати до Антарктиди, відповів: так. Бажання є завжди. І можливість також була».
Олександр Надточій
У експедиції чернігівець працював у рамках міжнародного європейського проєкту, де, зокрема, досліджували поширення силіконів в Антарктиді. Участь у цій програмі брали 4 країни: Україна, Польща, Болгарія та Норвегія. Реалізується цей проєкт спільно з Silicones Europe – некомерційною торговельною організацією, що представляє всіх основних виробників силіконів у Європі.
Мета дослідження – визначити, чи присутні циклічні леткі метилсилоксани в різних середовищах на Антарктичному півострові та навколо нього (поблизу станції «Академік Вернадський»).
«До речі, таке дослідження на континенті проводилося вперше, - говорить Олександр Надточій. – Якщо в попередні роки я приїздив… як метеоролог у складі української експедиції, що працює рік, то цього разу я вирушив у складі сезонного загону дослідників, пробув там півроку і завдання у мене були дещо інші».
Так, фахівець мав приїхати саме на початку літа: грудень в Антарктиді – це перший місяць літа. Бо проєкт розпочався саме із дослідження повітря. Інших фахівців на той період роботи у рамках проєкту ще не було. Завдання метеоролога – встановити спеціальні прилади: пасивні пастки повітря, котрі повинні були простояти на певних локаціях 90 днів. Саме ці пастки, у яких є спеціальні фільтри, мали ловити силікон. Якщо він присутній у повітрі, то осідає на цих фільтрах.
«Свої прилади ми встановили в 5 місцях. Дві точки - з повітряної сторони на островах, одна - на даху самої станції, дві - за вітром. Наше завдання зрозуміти, з якої сторони приходить силікон: чи він приноситься на станцію, чи станція, тобто ми, полярники, своєю діяльністю забруднюємо силіконом територію. Паралельно з цим досліджував нижній шар атмосфери: коли був сильний вітер, коли падали опади, запускали радіозонд (велику кулю з приладами) на висоту до 22 км».
Досліджували не тільки повітря. Інші фахівці брали зразки з морського дна, грунту та моху, фітопланктону, антарктичного крилю (живого організму, схожого в чомусь на креветку). Частково брали проби на островах, з ноосфери (вод океану). Дослідження проводилися в стерильних умовах: спецодяг мав бути без вмісту силікону, засоби гігієни теж не можна було використовувати перед дослідженнями.
Звідки ж в Антарктиді взятися силіконам?
Домішки силікону є в шампунях, дезодорантах, хімічних розчинниках, рідинах промислового чищення тощо. У період туристичного сезону туристи теж можуть привезти силікон на континент, каже фахівець.
Після взяття проб - усі зразки належно зафіксували і “Ноосферою” вирушили до Кейптауна (Південно-Африканська республіка), а звідти – до Норвегії. Там учені проаналізують, чи присутні в пробах силікони і в яких концентраціях. До кінця року мають бути перші результати досліджень.
Окрім науки чернігівець брав участь у реконструкції станції, командою будували причали. Крім того, мав можливість відвідати ті місця, у яких не довелося побувати під час попередніх експедицій: був драйвером - розвозив на човні по островах біологів-науковців.
«Та і взагалі, враження чудові, утім, як завжди. Сезон теплий, бо ж літо саме було. Команда 28-ї експедиції прекрасна, згуртована, з багатьма знайомий, уже доводилося працювати раніше. Антарктида – це той континент, до якого хочеться повертатися», - ось так із захопленням і любов‘ю говорить про далекий континент керівник невеликої метеостанції з маленьких Покошичів.
"Час Чернігівський" писав про таке:
