Відомий бізнесмен і голова групи компаній «Текстиль-Контакт», яка має, зокрема, виробничі потужності в Чернігові, Олександр Соколовський розповів як працювали чернігівські майстрині під час облоги міста.
Свою історію він виклав особисто міністру оборони Олексію Резнікову під час зустрічі постачальників обмундирування для МОУ. Головне питання зустрічі - як воюючій країні одягти та взути свою армію за допомогою власних виробництв?
«Цього року, на жаль, більшу частину форми (понад 60%) було закуплено департаментом закупівлі МО за кордоном. Хоча там також чудес не трапляється, терміни виробництва зараз у всьому світі миттєвими не бувають. І з першими холодами ми вже побачили глибину проблеми…
Чому з початку війни не можна було від українського легпрому швидко отримати все потрібне для армії зрозуміло - відсутність сировинних запасів, окупація, руйнування, втеча співробітників за кордон, розрив логістичних ланцюжків. Але ми через це все пройшли, робота налагоджена і незабаром, за умови правильної організації з боку МО логістики закупівель та єдиних правил гри з рівними умовами для українських та іноземних постачальників, закриємо всі потреби МО на 2023 рік вчасно та з гарантованою якістю. І в обмундируванні, і у взутті, і в білизні і в спальниках і т.д», - пише Соколовський.
І починати цю роботу треба вже зараз, адже лише терміни постачання сировини для пошиття – це від трьох-чотирьох місяців. Ці обсяги також потрібно встигнути наперед законтрактувати.
Руйнування на чернігівському підприємстві
Міністру було цікаво послухати кілька історій від власників підприємств, як багато їхніх співробітників не припиняли роботу навіть у найважчому березні 2022.
«Особливо вразила його розповідь засновниці однієї зі швейних фабрик у Чернігівській області, як вона якось на початку березня набрала свого директора, але його було погано чути:
- А чому у вас так галасливо?
- Це у нас танковий бій за 2 кілометри від фабрики.
- То йдіть усі, чому ви працюєте?
- Співробітниці відмовляються розходитись по домівках, кажуть - солдатам потрібна форма, а нам тут тепло, світло, не так страшно як удома, адже ми всі разом, а у разі чого просто під нами бомбосховища.
– А чому вони не бояться канонади?
- Так, вони трохи нервували, але я їм порадив працювати в навушниках і слухати музику ...
Ну, що тут скажеш. Уточнив, що звуть цього залізного директора Володимир Скрипченко. А пошиті цим підприємством у результаті літні польові костюми дуже скоро потрапили до військ!», - розповідає Соколовський.
І зауважує: це лише один із прикладів, що легпром готовий зробити все, щоб виробництво не лише вижило, а й розвивалося. Але без правильної, ефективної спільної організації та мобілізації власної економіки сподіватися на перемогу не вдасться, резюмує підприємець.
Під постом відписався киянин Дмитро Чайка і виклав світлину з того самого чернігівського бою:
- «Способны ли наши это сделать?» Звичайно що так. Приклад? В тому бою, про який згадав Олександр у своєму дописі, наші повністю знищили танкову роту росіян разом з усім особовим складом. А швейники наші теж бойові! Чи не так?
Танк з того самого бою біля фабрики
"Час Чернігівський" писав про ще одне підприємство на Чернігівщині: У Смолині 35 років виробляють торфобрикет: як живе підприємство і чи готова громада підставити плече.
