Видання «Громадське» підготувало цикл матеріалів про сталевих захисників Азовсталі. Серед них були й чернігівці, зокрема, й ті, кому буквально пощастило повернутися зі сталевих лещат.
Військовий із позивним «Школьнік» родом із Чернігова, йому 22 роки, в «Азові» з 18. Записався до полку щойно закінчив школу. Чому так? Бо його батько воював там, тому хлопець точно знав, що піде не в університет, а в полк.
З 2019 він виконував бойові завдання.
Старт повномасштабного вторгнення застав чернігівця та його побратимів на базі в Юр’ївці (село в Маріупольському районі Донецької області). Хлопця розбудив побратим, сказав, що почалася війна.
«А я: “Яка війна? Дай поспати”. Він показав відео, як кудись полетіла ракета. Я тоді відповів: “В натурє війна”», — пригадує Школьнік.
Його підрозділ поїхав на збори до Маріуполя. 24 лютого бійці готували місто до оборони — загороджували дороги вантажівками, перекривали всі шляхи підходу. Сам Школьнік виконував піхотні завдання.
«У Маріуполі здебільшого працювали авіація й артилерія. Спочатку вони все зрівнювали під нуль, а потім йшла піхота. Як сказав командир нашого полку, ми за 8 років навчили “днрівців” воювати, тому з ними було складніше, ніж зі спецпідрозділами ГРУ чи “Альфою”. Русскіє самі по собі боягузи», — розповідає Школьнік.
11 березня під час перестрілки чернігівець отримав кульове поранення в таз і не міг ходити. Два дні пролежав у Маріупольському госпіталі, а коли туди приїхали побратими, юнак попросився з ними на «Азовсталь». Наступного дня шпиталь рознесла ворожа авіація.
Медсестри та медики у бункерах «Азовсталі» майже цілодобово займалися пораненими. Усі спали по 3-4 години. Бо багато було поранених з тяжкими травмами, розповідає Школьнік.
За словами «азовця», серед поранених бійців ходив жарт «двох днів».
«Усі, кого приносили пораненими, казали: “Хлопці, я тут ненадовго. Поранення несерйозне. Два дні і я побіжу”. Приходить з діркою в нозі на 5 см і каже: “Пацани, тут на чотири-п’ять днів”. Я й сам так казав: “Тиждень і я у стрій”», — розповідає Школьнік.
З «Азовсталі» хлопця евакуювали 31 березня. Зараз він у Києві проходить реабілітацію, вчиться ходити-бігати — і знову повернеться у стрій.
Час Чернігівський писав про чернігівця, який захищав місто: Захист Чернігова та бій під Количівкою: історія воїна “Афганця”
