Прилучанин Артем Дамницький - артист, який заробив собі імʼя як актор гумористичного жанру. Виступав спочатку як лідер команди «Тобі Алдервейрельд», «Ветерани космічних військ», а потім став зніматися в кіно та серіалах, зокрема, «Волонтери».
Нині ж до свого послужного списку талановитий уродженець Прилук додав ще одне амплуа - співак та автор пісень.
Разом із колегою по гумористичному цеху Іваном Люлєновим Дамницький випустив трек «Шовковиця», відео лише на офіційному YouTube-каналі Люлєнова за 4 дні зібрало понад 350 тис переглядів.
Також «Шовковиця» встигла отримати тисячі відео в TikTok і розлетітись мережею.
Музичне видання Muzvar розповіло історію створення композиції.
Як усе починалося?
9 березня — концерт у Кропивницькому. Тривога зриває початок. Іван Люлєнов тоді запропонував: «Куплет у мене вже готовий».
Артем Дамницький бере телефон і пише майже весь свій. У фінальній версії змінилась лише пара рядків. Заспівали кілька разів зі знімальною групою на шоу «Музбатл».
Тоді в Артема була імпровізація на тему «Шовковиця в кишені кричить». У потоці народилися рими на зразок «коїться-околиця-шовковиця». Артист прийшов додому — допрацював до досконалішої конструкції.
Пізніше, на зйомці іншого кліпу на пісню «Техно», Артем Дамницький розповів Івану Люлєнову, що після «Музбатла» в нього залишився робочий текст приспіву «Шовковиці». Іван буквально за кілька хвилин накидав музику, і вже за 10 хв вони записали демку — просту, але майже фінальну за звучанням. У ній змінилися буквально кілька слів.
На студії Іван записує гітарну структуру, під яку потім з’являється перша акустична демка. Далі — ефір на М1, де хлопців запросили говорити про «Техно». Закінчили розмовою про «Шовковицю», і вже тоді стало зрозуміло — пісню треба випускати.
Демо-версії «Шовковиці» ще до офіційного релізу почали з’являтися у TikTok і стрімко набирали десятки тисяч переглядів. Під звук масово знімали відео, а в коментарях просто завалювали повідомленнями: «Коли реліз?», «Де знайти повну версію?», «Випускайте негайно!».
Авторка: Євгенія Замковська
"Час Чернігівський" писав про таке:
