Захисник Чернігова з позивним «Хоробрий» з родини військових. З перших днів брав участь обороні міста. Захищав північні ворота Чернігова.
Найважчий бій тривав майже весь день. Ворог обстріляв і захопив лижну базу, але наші оборонці змогли вибити рашистів.
«Хоробрий» дякує, побратимам, а також артилеристам, які допомогли піхоті захищати Чернігів. Місто вистояло завдяки непереможному духу оборонців та допомозі чернігівців.
Воїн переконаний, що кордони Чернігівщини зараз захищені набагато краще, а українське військо готове зустріти ворога, якщо він сунеться.
«Хоробрий» оборонець Чернігова, пряма мова:
З самого дитинства жив у військовому містечку. Батько військовий мати. Друзі старші були у військовому ліцеї і я вирішив піти. Мені це вдалося. Це найкращі роки життя. Дякую вчителям. Вступив до академії у Львові так потрапив до війська.
24 число. Дзвінок від командира - збір по бойовій тривозі. Прибули, нас ввели в обстановку і висунулися на рубежі. Ми знали куди йти і це дало час. Противника зустрічали на околицях Чернігова.
Перший бій. Вони провели розвідку з повітря Орланами. Почали обстрілювати масовано, такого контакту у перші дні не було, потім дрг пішли у фланги. Не вдавалося і це їх злило. Впевнено діяла наша артилерія. Працювали на ураження. Піт артилерії береже крові піхоти. Дякую за це. Не дали пройти противнику.
Близько 10 ранку почули гул техніки, який наближався. Це не 2 і не 3 одиниці. Підходили по дорозі вздовж лісу і сусіди з неба сказали нам, що наближаються і ми приготувалися до бою.
Вони, як завжди з Тігрів, агс та кулеметів почали вогневий удар, підключилася артилерія, яка нас подавила. Вони зайшли на лижну базу. На базі вели вогонь по броні і піхоті, бій тривав до 6 вечора. Отримав команду піти на підсилення, підтримати товаришів. Від мене 1 БМП та група піхоти з протитанковою зброєю. БМП наткнулася на Тигра і він відійшов, потім піхота зайшла, все було в диму і вогні. Вони забрали 200х, і 300х, і відійшли, залишивши танк і БМП, які були несправні. Ми евакуювали поранених і відійшли. Цей день був морально важкий.
Духу надавало те, що це наша земля, родини, діти і немає іншого вибору. Вистояли навалу орди на морально-вольовому дусі. Техніка була готова, яка б не була, але нас броня зберегла.
Тактика у них - артилерійський обстріли, боєприпасів необмежено, наша тактика – не допустити прориву, тримали фланги. Вони намагалися, але не пройшли.
Люди ховали людей у дворах будинків і це було морально важко, подавляло, потім збирався з думками і йшов вперед виконати завдання.
Як тільки ми заїхали до Чернігова, всі нас підтримували, було видно в їх очах те погане, чого вони не чекали. Люди все, що було несли у військо, хотіли допомогти чим-небудь, дякували переживали, давали продукти, молоко все, що мали.
Кордони надійно захищені. Будемо зустрічати.
Україна понад усе. Україну не зламати
Читати також: Жінка-командир з позивним «Демон»: «Бачила через приціл очі ворога, який нас розстрілював»
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
