Під час наступу на Чернігів російські терористичні війська вщент знищили будинок Чернігівського козацького полковника Василя Касперовича Дуніна-Борковського, якого екскурсоводи іменують ще й «чернігівським упирем», переповідаючи історію з каретою і чортами на Красному мосту.
Споруда, зведена козацьким полковником у XVІІ столітті з унікальної місцевої цегли, не була внесена до реєстру пам’яток, спершу тому, що знаходилася на території військової частини, а потім через те, що відповідним службам це було нецікаво. За словами історика Ігоря Ігнатенка, наразі це найдавніша будівля міста, знищена російськими окупантами.
«Житловий будинок Дуніна-Борковського знаходився на території його Бобровицького маєтку, що розташувався на березі річки Десни біля «стовбової Глухівської дороги», - розповідає чернігівський дослідник Ігор Ігнатенко. – Навпроти маєтку, через дорогу, ще до 1930-х років стояла дерев’яна Юріївська церква. Маєток перебував у власності нащадків чернігівського полковника у 18 столітті, а в середині 19 століття ним уже володіла поміщиця Савіна. Мабуть, тоді й був перероблений будинок».
Оскільки територію садиби займала військова частина, де донедавна розташовувався полк зв’язку, пробратися до будинку дослідникам не вдавалося. Потрапити туди не зміг навіть член-кореспондент Української академії архітектури, відомий архітектор Андрій Карнабед.
Однак, Ігорю Ігнатенку завдяки школярам-гуртківцям вдалося побувати в цьому будинку у 2008 році і навіть провести деякі дослідження.
«Ця будівля, мабуть, найстаріша чернігівська цегляна споруда козацької доби, - припускає науковець. – Справа в тому, що, незважаючи на отриманий ще у 1623 році привілей на будівництво чотирьох цегелень, Чернігів так і не обзавівся власним виробництвом будівельної кераміки аж до 1670-х років. Лише за часів полковництва Борковського розпочалося масштабне будівництво споруд з жолобчастої цегли. Про об’єкти до будівництва та реставрації яких долучився Борковський повідомляла епітафія, вибита на посрібленій дошці, яка була встановлена у Єлецькому соборі Чернігова».
Отож можна припустити, що свій власний будинок Чернігівський полковник звів у першу чергу.
Ігор Ігнатенко також розповідає, що у 2009 році він відносив до відділу до відділу охорони пам’яток архітектури Чернігівської ОДА статтю з обґрунтуванням та пропозицією взяти будинок козацького полковника на облік. Однак, цього зроблено не було. Нині ж від будівлі «чернігівського упиря» залишились лише підвальні приміщення й частина стін першого поверху.
«Хотілося, щоб хоч б рештки підвалів споруди взяли на облік як пам’ятку археології», - висловлює побажання дослідник.
"Час Чернігівський" писав про історичні памʼятки:
- Георгіївська церква у Седневі: переживає третю війну
- Скільки бюджету Чернігівщини принесли туристи торік?
- Як пережила туристична галузь Чернігівщини кілька місяців повномасштабної війни? Думки та враження учасників ринку
- Ервін Міден: на екскурсіях розповідає туристам історію, а у власному інстаграмі постить котиків
Джерело: Віталій НАЗАРЕНКО. Фото з архіву Ігоря Ігнатенка
