Бойовий досвід, отриманий поблизу Донецького аеропорту, знадобився під час оборони Чернігівщини, - боєць тероборони «Білорус»

Валерій пройшов АТО.  Бойовий досвід отримував на позиціях поблизу Донецька та аеропорту. Позивний «Білорус» дали через його ріпкинський діалект.

З початком повномасштабного наступу росії Валерій залишив цивільне життя і роботу та з побратимами пішов до лав тероборони захищати Чернігівщину. Разом з артилеристами вибивав ворога з української землі.

Зараз бійці тероборони укомплектовані і готові набагато краще, ніж 24 лютого. Постійно тренуються, вдосконалюють навички і у разі загрози готові зупинити ворога.     

Валерій («Білорус») оборонець Чернігівщини, прмяа мова:

"Такий позивний отримав у 2015 році. Добровольцем поїхав в зону АТО. Попав у "Карпатську Січ". Мене запросив комбат, щоб познайомитися. Я пішов до нього. Він спитав звідки я. Кажу, що з Ріпкинського району. У мене був такий суржик. Будеш "білорусом", каже, бо в тебе такий акцент.

Коли приїхав перший раз на позиції - це було у грудні 2015-го. Ми попали на околиці Донецького аеропорту, село Піски. Це був перший виїзд. Добре прийняли. Так отримав бойовий досвід. Потім ротація у Луганську і Донецьку області. До кінці 2018 року.

До 24 лютого я працював водієм-експедитором. А 24-го числа о 5й ранку подзвонив директор. Каже, щоб не виїздив, бо війна. А маршрут був в сторону Городні. Добре, кажу. До мене сестра приїхала і теперішня жінка. Почав всім дзвонити. Перший день готував близьких до життя у підвалі. А 25-го числа подзвонив побратимам, зібрав рюкзак. З бойовим досідом не міг сидіти вдома. Поїхав.

Зібралися, нас розподілили по підрозділам. Був командиром відділення. Було спочатку 3 людини, потім більше, і зібрали відділення, а у березні дали майже цілий взвод і відправили в допомогу артбригаді. Ми поїхали і цілий місяць були в області. Не сиділи на місці. З точки А в точку Б по всій області каталися.

Кожного ранку виїздили, відпрацювали, вернулися. І так було майже місяць.

Хлопці, які пішли в ТРО, хто без досвіду був, хто в армії не служив. Вони знали, що до нас іде ворог, якби вони не зібралися, що було б із Черніговом і області невідомо. У мене є людина, яка автомат не тримала. Вдячний кожному, хто відстояв Чернігівщину, бо хто знає, як закінчилося б.

Як прийшли з першого дня, такі і залишилися. При мені ніхто не покинув, не звільнився. Всі служать. Медицина, стрільби, відпрацьовуємо тактику по місцевості, все є, готуємося. Тренування кожного дня. Є графік виїздимо, тренування є.

До 24 лютого у нас спецпідрозділів тероборони не було. Тоді зайшли, і їх не чекав, а зараз вже чекають.  У нас з’явився дух і досвід. Не пустимо їх сюди".

"Час Чернігівський" знімав відео про оборонців Чернігова:

• НАШІ ЛЮДИ: військовослужбовець з позивним ТАНКІСТ про шлях з виправної колонії до війська, бої в області та дорогу до Чернігова в час активних бойових дій
• Як став «Генералом», а потім бойовим медиком, - історія тероборонівця Михайла
• Чернігів у березні оточили близько 100 танків, але місто нагадувало фортецю, - захисник Чернігова "Козак"

* * *

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу