74-річний Микола ЧОРНОШТАН — сільський тракторист. Оре городи своїм трактором у селі Котів Остерської громади і селах поряд.
— Здоров’я вже не те, — журиться Микола Федорович. Але треба. Трактористів, крім нього, у селі нема.
— З двох сіл, Котів і Пархимова, 40 чоловіків служать. У кого трактор і є, або воюють, або нездужають. А Микола Федорович ніколи не відмовить, — підтвердив Сергій КОЗЕЙ, староста Пархимова.
Почав з суботника. Допомагав прибирати кладовища: зрівнював, вивозив сміття та гілки на звалище.
До нового сезону городів трактор підготував ґрунтовно.
— Цілу зиму ремонтував.
Мотор перебрав. Колінвал замінив. Пофарбував. Вали в коробку нові. Циліндри. Задній міст. Ролики. Розподільник, помпу. Фару нову поставив. Шину на колесо. 18 тисяч за одну, — діловито ходить навколо трактора Федорович. Щойно приїхав у двір.
— Радіо в кабіну поставили?
— Ніколи слухати, — сміється тракторист.
— Скільки на ремонт витратили грошей?
— Ой, не питайте, — махає рукою. — Не менше 50 тисяч гривень. Капітальний. Востаннє так років п’ять назад ремонтував. Мотор — три роки тому. А це вже так взявся, щоб до самої смерті вистачило.
У Чорноштанів у дворі повно техніки. Не зовсім нової. Нарахувала чотири автомобілі.
— «Москвичі» та «Запорожці». Макулатура, — жартує дід Микола.
Є всі необхідні насадки на трактор: плуг, картоплекопалка, косарка. Диски. Купляв списане в колгоспі. У сільгосптехніці. Ремонтував. Збирав по частинах.
— Є з 60-х років. Сам трактор 1980 року випуску, за документами. ЮМЗ. Давно на пенсії. Брав його вже списаним у сільгоспхімії. Із зарплати вираховували потім. Наче тисячу. Не пам’ятаю. Здається, ще й должен зостався, — сміється Федорович.
Микола працював трактористом у колгоспі. Потім — на торфовидобуванні. Згодом пішов у сільгосптехніку, сільгоспхімію.
— Скільки берете за оранку?
— 55 гривень за сотку, як і минулого року. Три роки ціну не міняю. За селом — 60.
Оранка під картоплю в селі тільки почалася.
— Незадоволені вашою роботою є?
— Раніше в чергу записувалися. Такі черги були, що і спав на городі, — згадує чоловік. — Городи величезні були. У кабіні трактора перекимарив, і знову ореш.
— Уночі при світлі працював, — пам’ятає Катерина Іллівна, дружина.
— Фарами світиш і їдеш, — киває чоловік.
Скільки городів за добу — порахувати важко. Як у сільгосптехніці ще працював, удень їду робочим орати. Навіть Крехаєва діставав.
Додому не доїжджаю — Пархимів стрікаю. Приїжджаю в Котів, пересідаю на свій трактор, і цілу ніч я тут. Назавтра — на роботу. Спав чи ні — умився, і вперед.
Назавтра городів десять під картоплю треба виорати! Не придумаєш, що й робити, — заклопотано кудись біжить в понеділок після Паски Микола Федорович. Знову роботи повно. Як у молодості.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Гагарін оре першим
- У теплицях виріс редис: повезуть на ніжинський базар
- Колишній мер великого міста доглядає за садом, тримає бджіл, обробляє 15 соток городуЖінка з Чернігівщини тримає качок-ваговиків
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
