Івану Бурому назавжди 22 роки - чоловік зник безвісти після мінометного обстрілу, а через рік підтвердилося найстрашніше - він загинув, захищаючи Україну.
"Добрий, сильний, сміливий та мужній, з великим серцем та душею, завжди усміхнений та з великою жагою до життя – таким його запам’ятають рідні, друзі, колеги, побратими та знайомі", - кажуть у Березнянській селищній раді.
Іван Валерійович народився 3 березня 2002 року в селі Стольне Чернігівської області. Згодом, у дошкільному віці, разом із родиною переїхав до села Мощне. Закінчив Миколаївську загальноосвітню школу у 2019 році та продовжив навчання у Чернігівському будівельному ліцеї, де у 2020 році здобув освіту електрогазозварювальника.
"У мирному житті працював за професією в Чернігові. Після звільнення міста від російських загарбників продовжив працювати за фахом, а також займався своєю улюбленою справою — ремонтом автомобілів. Це було не лише захоплення, а й вагома допомога людям", - говорять у селищній раді.
28 червня 2024 року Іван Бурий добровільно став на захист незалежності та територіальної цілісності України, пішовши служити за контрактом.
Свій перший бій молодий воїн зустрів на Харківщині. Згодом, поруч із досвідченими побратимами, Іван проходив запеклі бої та штурми у Луганській області.
11 жовтня 2024 року після мінометного обстрілу противником Іван Бурий зник безвісти. На жаль, через рік підтвердилось найстрашніше - Герой загинув під час бою.
«Бути воїном — жити вічно», — так говорив захисник.
Іван Бурий
Відспівали оборонця в Катерининській церкві.
Любов Сікорська:
- Вічна та світла памʼять Герою України
Серце розривається навпіл
Ваня, ти назавжди залишишся в памʼяті таким добрим, ввічливим, сильним, мужнім
Приношу найщиріші співчуття рідним Героя
Тримайтеся
Чому ж саме найкращих забирає ця клята війна
Ксюша Харченко:
- Світла та вічна пам'ять тобі синку, як тяжко повірити та прийняти що тебе нема з нами.
"Час Чернігівський" писав про таке:
