Регіональні конференції з безбар’єрності нині проводять по всій Україні. На Чернігівщині захід провели у міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. Це символічно, кажуть організатори - рух «ЗеЖінки». Адже саме людям з інвалідністю треба створити рівні права і можливості. На конференції презентували Довідник безбар’єрності та альбом безбар’єрних рішень.
"Під патронам першої леді Олени Зеленської було створено Довідник безбар’єрності. Перше видання. Довідник сам по собі є фізично безбар’єрний. В час, який ми живемо, в час повномасштабного вторгнення росії виникає багато бар’єрів, які хочемо подолати, бар’єри в освіті, фізичні бар’єри, багато людей на кріслах колісних, не тільки військові, а й цивільні, і ми рухаємося, щоб бар’єри руйнувати", - коментує Олеся Кісленко, лідерка руху «ЗеЖінки» в Чернігівській області.
Серед учасників конференції – паралімпійка Анастасія Лалетіна. Дівчита прикута до візка. Ситуація з безбар’єрністю покращилася, але ще далеко до тієї, яку дівчина неодноразово бачила в Європі під час вихїздів на міжнародні змагання. У Чернігові елементарні пандуси досі є далеко не скрізь., не говорячи вже про ліфти та пасажирський транспорт.
"За кордоном проблем нема пересуватися, чи в лікарню потрапити. Тут проблема дістатися на поверх, заїхати на бордюр, в магазини. Треба заїзди роботи, щоб самій заїхати, робити ліфти, щоб персонал допомагав піднятись на поверх чи перейти перехід", - каже Анастасія.
Підтримує дівчину і керівник центру «Інваспорт». Державі і місцевим владам потрібно докласти ще чимало зусиль для того, аби люди з інвалідністю почували себе рівноправно в нашому суспільстві.
"Покращення є, але бажаємо щоб було постійно. Ми замислювалися, що поряд з нами є люди, які повинні ходити їздити, і був вільний доступ. Не тільки в торгівельних центрах, а й школах медзакладах. Якщо заїхати у 2 лікарню - є питання. Вузькі коридори. Все вузеньке", - ділиться Андрій Литвинець, керівник центру «Інваспорт».
На конференцію запросили представників влади, громадських активістів, людей з інвалідністю, аби почути думки кожного і сформувати стратегію, завдяки якій би наша країна стала дружньою до всіх без виключення українців.
"Якщо це йде зверху, то це легше вирішується. Сподіваюсь, не тільки будуть директиви, а й гроші, бо без матеріальної підтримки важко створити умови. Цей перший крок і важливий. Головне зараз людям з особливостями не мовчати, проговорити ці проблеми. Не так, як ховали раніше і не побачиш, а в Європі вони вільно пересуваються, і якщо Україна йде в Європу - це буде", - вважає Вікторія Філатова, голова ГО «Аратта».
"Україна наш спільний дім. З недоліками, але все залежить від нас, як ми побудуємо стосунки. Якщо раніше говорили про пандуси, а зараз це і укриття, і системи оповіщення, і в першу чергу духовність", - каже Олена Дмитренко, голова Чернігівської обласної ради.
Кількість людей з інвалідністю в Україні нажаль зростає через війну. Вже зараз потрібно подбати про реабілітацію поранених українських воїнів та цивільних.
"Наші заклади, як державні, так і приватні, потрібно сфокусуватися на тому що потрібно зробити для тих, хто повертається з фронту і має фізичні обмеження. На прикладі нашої частини. Командир підрозділу втратив кінцівку і рішення командира частини - залишити людину, реалізувати себе як інстурктора, навчати - і психологічно лоюдана залишається в нашій сім’ї. Це треба і для цивільних теж робити", - розповідає Володимир Мозговий, військовий психолог.
За підсумками конференції з обласної військової адміністрацією була підписана Декларація про підтримку Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні». Представники руху «ЗеЖінки» на Чернігівщині закликали долучитися до впровадження політики безбар’єрності у всіх громадах області.
"Час Чернігівський" писав про таке:
