Перемогу у номінації "Підприємець" конкурсу "Вибір року", що проводили у Менській громаді, отримав власник пекарні "ХлібОК" Валентин Боженов.
Яким був для підприємця та його пекарні минулий рік та як вплинула війна на підприємство і плани на майбутнє - у матеріалі інтернет-видання "Менщина".
"Протягом минулого року суттєвих змін наша пекарня не зазнала. Нам вдалось краще оптимізувати процес виробництва, як і планували, ми закупили нову техніку, яка допомагає зменшувати видатки на виробництво.
На початку року було багато планів. По-перше, нам все ж вдалось запустити виробництво наших круасанів, які вже набрали значної популярності серед наших товарів. Наразі ми виробляємо шість видів круасанів. За допомогою нового обладнання нам вдалось самим робити листкове тісто та відповідно з нього робити такі смачні круасани.
По-друге, ми почали випускати виробництво граноли — суміш, що містить вівсяні пластівці, сухофрукти, горіхи та мед, які запечені до хрусткого стану. Під кінець року гранолу ми вже упорядкували та були готові шукати покупців, але, на жаль, не встигли. Окрім цього, почали випікати піцу.
З початку цього року хотіли шукати у Чернігові точки продажів, але наразі війна внесла свої корективи, тому зараз трохи з цим доводиться почекати.
До війни наша продукція поповнилась новими видами хліба: "Балкани", "Гуцульський", "Альпійський" та інші. Найпопулярніший вид навіть не можу виділити, бо продавалось все потроху. До війни нам вдавалось продавати десь до півтори тисячі одиниць хліба кожного дня. Проте з початку війни довелось призупинити випікання деяких з них.
На сьогоднішній день ми продовжуємо автоматизовувати процес випікання продукції, але при цьому і людям роботи вистачає. Придбали нове обладнання та нову турецьку піч, яка допомогла нам скоротити видатки на електроенергію, бо нова піч більш економна, але при цьому по об'єму випікання вона заміняє нам аж цілих три електропечі.
Зараз у нас на пекарні не зменшилась кількість працівників. На пекарні працює три зміни по три людини та одна зміна вдень. На даний час на пекарні вакансій нема і не можу сказати точно, чи будуть найближчим часом.
Як і позаминулого року ми планували відкривати нові точки продажу нашої продукції, але в Чернігові, наприклад, цей задум не вдалося реалізувати. Проте, у місті можна купити нашу продукцію в окремих магазинах.
З початком війни у нас відбулись зміни як в організаційному плані роботи, так і у продажі нашої продукції. Точно можу сказати, що ми, як і всі інші, не могли очікувати та належним чином підготуватися до таких подій, тому було досить складно. Нам довелось перейти на дванадцятигодинну зміну (день/ніч та один день вдома). Тобто, ми намагались працювати постійно, не зупиняючись, близько двох місяців, поки до громади не почали завозити хлібну продукцію інші пекарні - з Шостки, наприклад, та інших міст.
Було досить важко працювати, бо доводилось в перші дні й ночувати безпосередньо на пекарні, але для багатьох людей з персоналу робота дозволяла відволікатися та зберігати моральний спокій.
Асортимент під час війни теж довелось урізати, ми випікали тільки один хліб — білий. Завдяки людям, які допомагали, та міськраді, ми змогли працювати належним чином, бо спочатку було досить тяжко з тими ж дріжджами та борошном. Наші місцеві фермери надавали нам таке борошно, яке могли, а тому ми випікали з того, що було. Окрім наших власних запасів дріжджів, люди дуже допомагали, зносивши дріжджі, а пізніше, коли ситуація більш-менш стабілізувалася, ми змогли налагодити постачання дріжджів з Київської області, з Кролевця, що на Сумщині, та з Вихвостову.
У загальному ж, кількість хліба на перші місяці війни збільшилась у три рази — від трьох до чотирьох тисяч одиниць хліба на добу. Від півтори до тисячі вісімсот хлібин ми роздавали людям у громаді безкоштовно. Багато охочих було брати хліб з інших міст (Корюківки, Сновську, Сосниці, Березного), але, на жаль, тоді у нас не було можливості так забезпечити інші міста.
Також, за війни змінилась дуже сильно і наша логістична складова. До війни ми возили хліб і до Корюківського, Сновського, Сосницького та інших районів, але зараз поки в пріоритеті для нас наша Менська громада і тільки декілька сіл з інших громад, у які ми можемо доставляти продукцію. Багато магазинів-контрагентів, які продавали нашу продукцію, досі не відкрилися.
Досі зменшений асортимент продукції, бо увесь обсяг продукції зараз не можемо охопити (наразі із сорока двох одиниць у нас випікається п'ять). У зв'язку з війною, коли ми зможемо відновити весь асортимент, точно не можу сказати, але навіть те, що ми зараз можемо продавати, то для нас непогано.
Про плани на майбутнє зараз складно говорити, але на першому місці у нас оптимізація випікання продукції. Розглядаємо у планах на цей рік придбання нового (більшого) приміщення, бо тут зараз ми вже просто не поміщаємось — не вистачає місця, куди ставити лінії для виробництва. Точно можу запевнити, що пекарня "ХлібОК" буде продовжувати працювати настільки добре, наскільки це буде можливим, бо навіть за таких складних умов у нас виходить працювати майже на повну потужність.
Якби у моєму житті не було пекарні "ХлібОК", то, мабуть, я б став лікарем, бо в дитинстві це було моєю дитячою мрією".
Читати також: М'ясо, сало, курятина: у Менській громаді встановили ціни, дороже яких продавати не можна
Джерело: Інтернет-видання "Менщина"
