Журналіст Дмитро Карпенко, який родом з Чернігова і разом із Володимиром Золкіним заснував проєкт спілкування з російськими військовополоненими, розповів в інтерв'ю Раміні Есхакзай, що його двоюрідний брат пробув у російському полоні 9 місяців. Він зауважив - родич служив у ТРО в Чернігові.
За словами Карпенка, він навмисно не просив військових допомогти визволити його і чекав, поки до брата дійде черга.
«Мій двоюрідний брат пробув у полоні 9 місяців. Він у ТРО воював. Я за нього не просив військових допомогти, до нього дійшла черга. Тому що я розумів, якби його точково запросили включити до списку. Що відбувається далі… рашики починають дивитися інформацію про нього, і що б вони побачили? Його прямий родич бере інтерв'ю у військовополонених. Його б, по-перше, мучили й катували, по-друге — його б не поміняли досі. Саме тому не можна писати в соцмережах», — розповів він.
Карпенко зауважує - росіяни ретельно відстежують усю інформацію, яка є у публічному доступі про українських військових. Чимало з яких потрапляють у полон під личиною цивільних. Тож розкривати це у жодному разі не можна. Тому він не радить родичам, якими б зневіреними вони не були, публічно писати скрізь про те, що їхня близька людина, військовий, зник або у полоні.
Краще звернутися у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими або у Національне інформаційне бюро, куди заноситься інформація про усіх українських полонених як військових, так і цивільних.
Також не радить він активізуватися звільненим хлопцям у соцмережах. Бо це може нашкодити наступним обмінам.
Сам Дмитро повідомив, що його робота дуже не подобається росіянам. Про погрози він не згадував у інтерв’ю, але натомість повідомив, що певні «добродії» з певним умислом надсилали йому фото його сина. Саме тому він намагається максимально втаємничити особисте і не публікувати світлин та даних рідних.
Окрім того, Карпенко підтвердив інформацію про те, що разом з росіянам на територію України як окупанти заходили і білоруси. Не виключено, що якраз і через Чернігівщину.
Деякі з них нині у полоні. Що з білоруськими військовими робити - українська сторона не знає і досі. Адже ці люди відмовляються повертатися додому і відмовляються вступати у ряди білоруського полку Калиновського, який несе службу як підрозділ ЗСУ.
"Час Чернігівський" писав про таке:
