У цьому випуску говоримо про те, чи справдились минулорічні прогнози, в якому стані війська на кінець 2024 року та сюрпризи в бойових діях.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим историком Михайлом Жируховим, і сьогодні підводимо підсумки 2024 року. Пане Михайло, коли ми входили в 2024 рік, ви казали, що фактично на фронті ситуація "глухого кута". Тобто, росіяни міняють особовий склад на наші території. Чи за рік щось змінилося?
- Абсолютно точно, що за рік нічого не змінилося. Якщо подивитися зведення Генерального штабу за будь-який місяць 2024 року, то ми побачимо колосальні втрати росіян. І, на жаль, просування в деяких місцях, але воно має такий тактичний вимір. В деяких місцях – оперативно-тактичний. Але це просування є, і достатньо велике, особливо на донецькому напрямі.
- У минулому році,коли ми підбивали теж підсумки, ви казали, що 2024 - це буде рік оборони, а 2025 може стати роком контрнаступу. Як вважаєте зараз?
- Тут я вимушений сказати, що моя думка змінилася, тому що на 2024 рік були величезні надії, що на фоні того, що Україна буде знаходитись в оборонній позиції, ми зможемо зробити якісь запаси зброї, запаси, якщо можна так сказати, особового складу, що буде реалізований повністю закон "Про мобілізацію", що буде створена дієва ефективна військова структура, і в 2025-му році це дозволило б перейти в контрнаступ. Але при цьому не були взяти до уваги певні зовнішньополітичні фактори. Це вибори в Сполучених Штатах, які вже пройшли, і наступні вибори в більшості європейських країн. І, на жаль, там зараз ми бачимо більше лівацьких ідей, ми бачимо ідеї про припинення війни, і вони не є такими, які дозволять, на мою думку, у 2025-му році перейти в контрнаступ. І взагалі, наприклад, я вважаю, що у 2025-му році, принаймні в першій половині, говорити про якусь заморозку конфлікту я би не став. Для цього зовсім немає ніяких маркерів, немає ніяких причин у Росії, і тим більше у нас.
- Ви згадали західні країни, тому не можу не запитати: західна допомога. Вже можна підвести певні підсумки року і сказати, що за цей рік ми отримали, і наскільки допомога була потужною, як любить казати наш Президент, чи, можливо, чогось не вистачило?
- Ну, в слові «потужно» тут потрібно розділяти якісні моменти і кількістні. В якісніх моментах нам дали вже максимально можливий асортимент зброї. Згадаємо, що всередині року ми отримали літаки F-16, які вже беруть участь у бойових діях, ми отримали потужні ATACMS з ураженням більше до 300 км. Певну кількість Stormshadow. Але отут ми переходимо до масштабування цієї допомоги. Тобто тих же самих F-16 передано було з самого початку вісім одиниць. До кінця року передають 12. Це не та кількість, яка змогла би змінити оперативну, стратегічну ситуацію на фронті. Так, нам постачають ці ракети, нам постачають літаки, постачають бронетехніку, але по тим же артилерійським снарядам величезні проблеми з кількістю. Тобто обіцяна чеська ініціатива, обіцяне постачання з Європи, всі вони фактично. І, розумієте, від цього ж залежить і військове планування. Тобто Генеральний штаб знає, скільки озброєння знаходиться на складах, скільки у війську, і від цього планує певні операції на певному рівні. А якщо цього недостатньо, то і ці операції мають вкрай обмежений характер.
- У кінці 2023-го року ви говорили, і ми з вами це згадували неодноразово, що і у нас, і у ворога є суттєва нестача людей, особового складу. Чи щось змінилось за цей рік?
- Знову ж таки, я можу говорити про те, що такої нестачі, про яку говорять, ну колосальної нестачі, про яку говорять деякі військові аналітики, західні аналітики, такої колосальні нестачі немає. Є, ми вже зараз це бачимо, те, що використання цього ресурсу не таке, яке повинно бути. З російської сторони продовжуються добровольці. За рахунок підвищення виплат, за рахунок багатьох факторів, пропаганди в тому числі, у них є певний постійний приток особового складу. У росіян з цим колосальних проблем немає. Те, що ми говоримо, те, що робить наша пропаганда, коли говорять, що у них там завтра у них не буде людей, цього не буде. У них є величезні резерви, які вони ще не використали. В той же час і у нас, що б ми не говорили, але закон "Про мобілізацію" запрацював. Він запрацював не в такій мірі, може, як хотілося б генералам або Ставці, але він запрацював. Запрацювали і рекрутингові центри. Багато знайомих з мого кола пішли до ЗСУ самостійно, мобілізувалися самі. Робота йде, але вона не так швидка, як хотілося б. Очевидно, нам хотілося б виграти війну вже завтра, але такого не буває. Це кропітка робота, раз ми перейшли вже до війни на виснаження, оце кропітка робота, яка дає результати тільки через місяці, а може й навіть через роки.
- Також протягом року неодноразово говорили про актуальну (для Чернігівщини в тому числі) тему наступу з території Білорусі. Треба сказати, що ваші прогнози повністю справдились, тобто жодного наступу не було, лише гра м 'язами, як ви казали. Власне, як ви думаєте, ця ситуація збережеться в наступному році, чи все-таки білоруси будуть якось нам загрожувати?
- Я абсолютно впевнений, що Білорусь в такому ж стані і залишиться на наступний рік. І для цього є, знаєте, певні причини. Наприклад, наступного року в Білорусі вибори. Ми розуміємо, що вони вже намальовані, результат відомий, що це 97%, але у будь-якому випадку Лукашенко буде вимушений робити якісь речі популістські, які в рік виборів робить будь-який диктатор, навіть якщо контролює все і вся, і ЗМІ, і все, що можливо. Але такого удару під дих своєму електорату під час виборів чи відразу після виборів, навіть путін собі такого не дозволяє. Він розуміє, що Білорусь невелика Білорусь. Незважаючи на те, що він погрожує Заходу ядерною зброєю, нападом на Польщу, диктатор розуміє, що рішення про удар по Білорусі, наприклад, зі сторони НАТО, буде прийнято дуже швидко і швидше, ніж удар по той же Росії. Тому що, все ж таки, Білорусь, незважаючи на Союзну державу, на інші такі реверанси в сторону Москви, вона є не тією геополітичною силою, з якою потрібно якось рахуватися..
- Ще в цьому році був сюрприз від наших ЗСУ - наступ на Курщині. Він триває вже доволі довгий час. Що можна сказати з цього приводу Наскільки ця ідея вдала, навіщо вона була і що взагалі зараз на Курщині відбувається?
- Ця ідея, в принципі, чисто теоретично виглядає досі цікавою можливістю "перевернути шахову дошку". Тобто коли росіяни нав'язують нам позиційну війну, коли вони нав'язують війну на виснаження, тобто у кого більше особого складу, той і виграє. Наше командування зробило ставку на такий удар, неочікуваний для росіян. І зараз утримання Курського плацдарму для росіян - величезна проблема. Тому що якщо ми говоримо про якісь, навіть теоретичні, перемовини, то перший пункт – це завжди заморожування конфліктів. У будь-якій війні, яка була, є і буде, це заморожування по лінії зіткнення. А лінія зіткнення в Курській області. Вона для росіян геть не та, що відповідає їх інтересам.
- Що особисто для вас стало сюрпризом в бойових діях у 2024 році?
- Саме Курська операція, яка була проведена. Знаєте, інформаційна тиша була колосальна. Виявляється, навіть в нашому інформаційному суспільстві можливо зробити такий крок досить потужний, зібрати потужне угруповання і наступати на певні території, причому у повній інформаційній тиші. І це дуже величезне досягнення, так я думаю. Це будуть вивчати ще західні і східні аналітики довгі роки. І це такий досвід української армії, який є взагалі колосальним, і я думаю, що певні сюрпризи будуть і надалі.
- І останнє питання. В якому стані загалом зараз фронт на кінець 2024 року?
- Останнім часом я дуже не полюбляю коментувати актуальну ситуацію. І, перш за все, тому, що можна скотитися до таких не дуже вдячних оцінок лінії фронту, оцінок ситуації. Тим більше, якщо ти щось критикуєш, ти повинен щось мати взамін, говорити, як потрібно це робити, або взагалі якось аналізувати ситуацію. На жаль, зараз такої тактики або стратегії, яка б дозволила вийти з цього глухого кута, в якому ми знаходимось цей рік, весь 2024-й рік, фактично. І яким чином з цього вийти, якщо не брати до уваги традиційні методи, які описані в працях генералів Другої світової війни... Тому зараз ситуація на фронті дуже важка. І багато хто починає звинувачувати військове керівництво. Хтось звинувачує західні країни, які недостатньо нас підтримують. Хтось звинувачує, власне, деградацію особового складу. Тобто ця система ТЦК, система мобілізації, ми знаємо, ми чуємо, що навіть доходить до ромзво, мовляв, давайте розженемо, давайте реформуємо. Це, знаєте, такі крайні моменти, про які я б не став говорити. В цілому ситуація дуже важка, але контрольована. Тобто ніяких таких оточень, котлів, їх немає. Навіть те, що вони планували, ми знаємо, там біля Курахового були певні такі відтінки фронту, де дуже важка ситуація, вона близька була до критичної, близька до оточення, але наше командування, не зважаючи на критику, не зважаючи на все, воно змогло реалізувати і втратити менше, ніж могло бути. У росіян немає сотень наших полонених, немає сотень одиниць знищеної або захопленої бронетехніки, у них цього немає. Все це є тільки в їхніх думках. І я вважаю, що це дуже велике досягнення, що росіяни досі не дійшли до Дніпропетровської області. Ну, тобто це дозволяє говорити, що ситуація контролювана. Як буде далі, як наше командування діятиме, залежить від дуже багатьох факторів. І в тому числі тих факторів, на які не може впливати ні Президент, ні військове керівництво. Вони абсолютно знаходяться за межами України.
***
Дивіться попередні випуски програми "Воєнний Час"