Говоримо про те, як ворогу вдається наступати попри величезні втрати, чи очікувати британські літаки в небі України, що зміниться на фронті в разі зупинки американської допомоги і не тільки.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Давайте почнемо з, можливо, не дуже приємного питання. Ми бачимо, що росіяни кожен день, попри втрати доволі великі, все-таки просуваються. На кілометр, на два, на три, на п'ять, але просуваються. Ми з вами вже говорили неодноразово, що вони втрачають доволі багато людей і особливо багато техніки. Звідси питання: як їм все-таки вдається оце просування?
- Зараз просування дещо менше, вже про кілометри мова не йде, але це більше пов'язано з погодними умовами. Зараз дуже важко наступати й оборонятися. Ми бачимо, яка стоїть погода, вона дуже мінлива. Але якщо говорити про техніку, то Радянський Союз перед своїм розпадом років 40-50 готувався воювати зі всім світом, з НАТО, тому запаси техніки, ще радянського виробництва, вони якщо не нескінченні, то величезні. Тільки танків росіянам після розпаду Радянського Союзу дісталось 17 тисяч. Ми ж не говоримо про бронетранспортери, які вони самостійно виробляють, про МТ-ЛБ або якусь іншу техніку. І тому навіть після трьох років дуже потужної війни, дуже важкої війни на знищення, у них все ще є можливості. Щодо людей, то зараз, очевидно, що вони поки що виїжджають за рахунок виплат. Ці виплати, які йдуть, і добровольці з "замкаддя", у них вони теж нескінченні. Тобто це виплати, які їхні люди не можуть заробити за все життя. І зараз, по деяким оцінкам, 45-46 тисяч людей в місяць вони мають можливості призивати добровольцям. Поки що економіка це дозволяє. Хоча ми вже бачимо і те, що вони використовують найманців інших країн, "чорноруси", як вони їх називають, це найманці африканського походження. Дуже багато зараз мігрантів, які приїхали з Центральної Азії, їх вже більше стає на фронті, тобто їх мобілізують. Для них оці кошти, які виплачують за контракт, це в Таджикистані або в Узбекистані не може людина заробити за 200 років таку суму, яку виплачують. Тому поки що можливості у них є.
- Також ми з вами говорили раніше про миротворців в Україні. Зараз зазвучала відносно нова ідея: розмістити тут літаки. Йшлось про британські літаки, зокрема, щоб вони патрулювали повітряний наш простір, теж як миротворчу місію. Звідси два питання. По-перше, наскільки це взагалі реально? І по-друге, наскільки таке патрулювання зможе нам допомогти?
- Тут потрібно сказати одну очевидну для Заходу річ, що без згоди росіян ні про які миротворчі операції, ні при яку військову присутність на території України мова йти не може. Як тільки Захід буде мати від Росії якісь гарантії того, що вона не вдарить по цим миротворцям, по цим військовим, тільки тоді будуть якісь реальні речі. Щодо захисту нашого повітряного простору, то пам'ятаємо початок ширкомасштабного втортення, коли була ціла акція, щоб прикрити наше небо. Ось тоді це була би реальна допомога, тому що тоді і системи протиповітряної оборони, і власні повітряні сили, вони знаходились в дуже жалюгідному стані, відверто скажемо. Зараз зовсім інша історія. Так, зайві стволи, зайві літаки нам були би дуже потрібні, підсилили б нашу систему ППО. Але ми бачимо навіть поляки, румуни над власним повітряним простором не збивають російські цілі, вони не мають таких можливостей, не мають політичної волі. Тому це питання обговорюється, і я бачив і західні публікації на цю тему, але в реальності, я думаю, що воно не закінчиться нічим.
- У цьому місяці ще одна така була велика новина, серія новин, про напади на ТЦК в різних районах України. Вибухівку проносили, нападали на співробітників ТЦК тощо. Можете якось це прокоментувати? Це якась цілеспрямована акція? Чи це, можливо, операція російських спецслужб?
- Ця тема дуже-дуже важка. Вона говорить не стільки про наше суспільство, де знаходяться досі люди, які за гроші можуть зробити все завгодно. Але я повинен сказати, що в будь-якому суспільстві, навіть західному демократичному, такі люди і відсоток таких людей він є і буде. І це більше говорить про те, що зараз можливостей Служби безпеки України, правоохоронних органів для того, щоб локалізувати, для того, щоб попередити отакі випадки дуже і дуже мало. Плюс, робота російської пропаганди. Будь-який недолік у роботі ТЦК, який є, всі живі люди, і кожен по-різному, як на будь-якій роботі, відноситься до своїх посадових обов'язків, вони дуже майстерно використовують. Тобто коли є, наприклад, повне відео того чи іншого інциденту, який ми бачимо, вони вирізають тільки тій шматок і закидають в певні медіа, а зараз тим більше є Телеграм-канали, є Ффейсбук. І, на жаль, це дуже роз'єднує наше суспільство. І тому такі випадки, вони не поодинокі.
- Зараз із приходом президента Трампа в Сполучених Штатах розгортається дискусія, що далі буде з українською допомогою. Зокрема, з тими військовими поставками, які США нам поставляли раніше. Звідси питання, чи зможе Україна обійтися без американської допомоги, а якщо зможе, то яким чином і як довго?
- Це питання потрібно розділити на два, як мінімум. Питання в тому, що Україна вистоїть або зможе замінити американську допомогу, ми бачили. В тому році півроку у нас не було американської допомоги, і це потребувало деяких змін. Ми пам'ятаємо, якщо замість артилерійській снаряду почали використовувати FPV-дрони, замість розвідувальних даних використовувати агентурну мережу, більше розвідувальні дрони. Про це можна говорити дуже довго, але трагедію, принаймні в цьому році, принаймні станом на зараз, я би не став робити. Попередня адміністрація Байдена зробила певні кроки, які дозволяють дивитися більш-менш прийнятно на найближче майбутнє. Річ у тому, що американська допомога, яку розписав Байден, по деяким напрямкам, ці гроші вже заплачені. Наприклад, ці гроші заплачені американським виробникам зброї, і вони розписані до 2026 року. Тобто навіть ця адміністрація не зможе їх вдімінити, це комерційні контракти, це державні контракти, і навіть при великому бажанні зупинити їх неможливо. Крім того, були контракти, які були попередніх років, 2023-24 років, які виконуються тільки зараз. І згідно цих контрактів ми досі отримуємо американські снаряди, ми американські ракети отримуємо. І знову ж таки, потрібно розділити військову допомогу на окремі напрямки. Наприклад, допомога Заходу по безпілотникам нам не потрібна. Ми майже на 100% закриваємо ці потреби власними силами. По боєприпасам є певні зрушення: вже є снарядний заводик, про який ми говорили з вами вже, у нас є власне виробництво. Так, воно залежить від європейських комплектуючих, так, є певні проблеми, але воно є. Дуже важко буде без розвідувальної інформації, яку надають Сполучені Штати. Тобто всі ці пуски "Шахедів", ракет, вони базуються на інформації від американської системи попередження. Тобто американці мають найбільшу супутникову мережу в світі. І це дозволяє Україні працювати. Я вже мовчу про певну розвідувальну інформацію, яку ми маємо за допомоги американських супутників з території РФ, з території окупованого Криму. Американці мало про це говорять, але техніка така, що вони можуть прочитати номер машин, яка їде в конкретний час, в конкретному місці, тобто супутникова оптика це дозволяє робити. І певні операції, які проводились на територіях окупованих, на російській території, вони підкріплювались американськими даними.
По боєприпасам європейці розгортають зараз величезні потужності. Тобто, вони нам потрібні і їм зараз, на жаль. Все, що може бути, саме такі негативні сценарії, про які я говорю і про які можна озвучити, це те, що американці заборонять експортувати озброєння, зразки озброєння, де є американські компоненти. Оце буде більш потужний удар, ніж те, що вони говорять, що вони не будуть поставляти зброї взагалі.
- І тоді останнє, традиційне вже питання. Яка загальна ситуація на фронті, що зараз відбувається?
- Загальна ситуація, знову ж, кожного місяця ми з вами говоримо, вона дуже важка, але, в принципі, контрольована. Стратегічних проривів оборони немає. Є дуже важка ситуація на Куп'янському напрямку, де росіянам вдалося закріпитися на трьох плацдармах, і вони потихеньку розгортають цей наступ. Дещо стабілізувалась ситуація на Покровському напрямку, дещо стабілізувалась ситуація на Торецькому напрямку, там навіть є певні зрушення в нашу сторону, тобто вуличні бої. Дуже важкий вид ведення бойових дій, але навіть там є позитивні зрушення. Я не говорю, що є такий злам, тим більше, що всі ці зрушення проходять на фоні погодних умов. Зараз ми знову входимо в весну, знову входимо у "зельонку", знову, як тільки підсохнуть ґрунтові дороги, росіяни будуть намагатися реалізовувати свої плани виходу на адміністративні кордони Донецької області, свої плани. Я дуже песимістично дивлюсь на зупинення бойових дій прямо сьогодні, прямо завтра. Тому оця ситуація, вона буде продовжуватись, а в залежності від того, як наші військові будуть на це реагувати, чи є конкретні плани по протидії у цьому російському наступу, від цього і буде залежати дуже і дуже багато.
***
Дивіться інші випуски передачі "Воєнний час":
