У цьому випуску говоримо про те, чому введення в Україну миротворців вкрай малоймовірне, що таке "Орєшнік", як зима змінить ситуацію на фронті і як ЗСУ скористались дозволом бити західною зброєю по ворожій території.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим істориком Михайлом Жироховин. Пане Михайло, давайте почнемо з нашумівшої у всіх сенсах новини. Я маю на увазі російську нову зброю – "Орєшнік". Що це взагалі таке було? Що це за зброя? І навіщо її використовували?
- По-перше, потрібно сказати, що не зрозуміло, що це була за зброя. Такої назви "Орєшнік" взагалі нема навіть у військових колах РФ. З великою йомвірністю, це назва, яку придумав особисто Путін. Очевидно, що це балістична ракета середньої дальності. Щодо міжконтинентальної, я думаю, що це перебільшення. Скоріш за все, це якийсь варіант існуючої ракети. Наприклад, РСД-10 «Піонер». Який був у росіян, застарілий, але для цих цілец, як вони їх використовують, планують використовувати. Ракета достатньо ефективна. І ми це бачили на прикладі, на жаль, на власному прикладі, коли ця ракетна розділяюча головка має шість суббоєприпасів. У випадку, коли росіяни використали її по Дніпру, це були балванки, це не було бойове спорядження. Бойове спорядження, воно, скоріш за все, має виключно ядерну боєву частину, і це і плюс, і минус. Мінуси в тому, що для ядерної частини не потрібно велика точність. Тобто ядерна зброя вона має масове ураження, тому плюс-мінус кілометр – це нічого не значить. А з іншого боку, для будь-якої системи ППО це дуже важка ціль. Тому що ці боєголовки, вони розділяються на 36 суббоєприпасів, для того, щоб їх перехопити, потрібно 72 ракети. 72 ракети в полігонних умовах – це нереальна кількість, якої Україна просто не має. Скоріш за все, як говорять всі західні спеціалісти, що єдиним комплексом, який може перехопити таку ракету є американський "THAAD". Але, по-перше, їх дуже мало, а по-друге, це високотехнологічна система, яку американці ніколи не будуть постачати навіть таким союзникам, як Ізральв. Тому цей удар був попередженням, він був демонстрацією можливостей і демонстрацією того, що у Путіна немає червоних ліній, ну, як він думає, в плані застосування тактичної ядерної зброї. Як на це відреагувала Європа? Це інше політичне питання, але з військової точки зору ці ракети доволі потужні і ми повинні сказати відверто, що у нас немає сил ППО для того, щоб їх збити.
- Зараз дуже багато говорять знову про можливе введення в Україну іноземних миротворців, на лінію зіткнення, щоб таким чином завершити бойові дії. Наскільки це реально, з військової точки зору і чи були подібні приклади в історії, щоб ми могли на щось спертися?
- Абсолютно точно, що такий приклад був, принаймні, єдиний. Це колишня Югославія, коли туди входили і миротворчі сили ООН, і миротворчі сили НАТО. Але в Україні ООН на це не піде ніколи, поки там знаходиться РФ, поки росіяни ззнаходться у Раді Безпеки ООН. Щодо сил НАТО, питання в тому, що зараз НАТО демонструє свою нездатність прийняти хоч якісь рішення. Всі ці моменти, коли потрібно, щоб було згода всіх держав, які входять в НАТО, в умовах протистояння виявилися недієвим. І тому у НАТО немає власних військ. Це потрібно буде кожній країні, яка зголоситься брати участь в такій опарації, вона повинна буде виділяти ті або інші частини для того, щоб в цілому ці миротворці НАТО і миротворці ООН знаходились на лінії зіткнення. Але дуже величезна проблема в тому, що ані НАТО, ані ООН, ніякі миротворці не зайдуть, поки не буде згоди сторін. Тобто на той момент, коли була Югославія, коли був розпад Югославії, Сербія на це пішла. Чи піде зараз на це Путін, коли він зараз, очевидно, має на фронті ініціативу? Я не впевнений від слова зовсім, і тому всі ці розмови про миротворчі війська, які будуть знаходитися на території України, на даний час - це не більше, ніж розмови.
- Україні нещодавно надали дозвіл наносити ракетні удари західною зброєю по території Росії. Деякі ці удари вже були нанесені. Чи можемо якісь висновки зробити з цього?
- На жаль, висновок тільки один. Тих далекобійних засобів, які у нас є, недостатньо для того, щоб кардинально змінити стратегічну ситуацію. Цілий на території РФ тисячі. А тих ракет, яких нам дають - десятки. І цих ракет потрібно дуже багато. Як ми бачили, наприклад, удар по командному пункту Мар'їно в Курській області знадобилося 12 ракет, коли всього передано 50. Тобто порядок цифр – це така дуже незручна для нас статистика. І цей дозвіл – це більше те, що Захід з нами і що нас підтримують. З військової точки зору, на жаль, в тих об 'ємах, які у нас є зараз, він не наносить Росії такого глобального збитку. Або ж з часом "Атакамсів" буде більше і тоді ми з вами зможемо розмовляти про те, що це змінило підходи росіян до війни в Україні або щось інше. Але зараз це більше медійна штука.
- Зараз почалась зима, і ви раніше говорили, що зима – це буде доволі складний період. Чи можемо зараз говорити про те, що варто очікувати якихось кардинальних змін на фронті взимку?
- Те, що я завжди говорю - це погода, погодні умови. На Донбасі, на Запоріжжі вони досить важливі, навіть більш важливі, ніж в інших регіонах. Там степ, і це дуже непростий період. Але ця зима, яка вже почалась, вона має ще одну особливість. Росіяни зараз використовують, випалюють свої ресурси для того, щоб максимально захопити території до інавгурації Трампа. До 20 січня стоїть політичне завдання номер раз – це витіснити наших військових з Курської області. І номер два – це максимально захопити території на Запоріжжі і в Донецькій області. Тут говорити про якісь військові розрахунки або про якісь логічні моменти не можна, тому що росіяни спалюють і особовий склад і техніку, не зважаючи на втрати. Ми бачимо навіть офіційні зведення генерального штабу, вони свідчать про те, що втрати росіян ростуть і ростуть дуже потужно.
- Тоді останнє питання. Яка ситуація на фронті загалом, що зараз відбувається і де?
- Це дуже важке питання останні місяці, мені не хотілося б оперувати такими термінами, як "критично", але потрібно відверто сказати, що на певних напрямках, особливо це Велика Новоселівка, Покровськ ситуація близька до критичної. Тобто зараз потрібні якісь дії, які зможуть хоча б призупинити російський наступ. Дуже важко зараз в умовах зимових, які почалися. І ще є нестача зброї, нестача підготовлених людей. І це дається взнаки. І основне - нестача управлінського потенціалу. Тобто дуже багато росіяни просуваються не за рахунок того, що вони можуть це робити, а за рахунок того, що вони використовують помилки нашого командування. Певних бригад, певних оперативних командувань, оперативно-тактичних угруповань, але в цілому вони дуже вдало використовують ці моменти.
***
Дивіться попередні випуски програми "Воєнний Час"
