69-річна Віра Макаренко з села Домашлин Корюківського району — затята грибниця. Односельці говорять, що в неї виходять дуже смачні грибні страви.
— Без лісу жити не можу. Чоловік каже: «Не бий ніг». А я ж — є щось там чи ні — іду. Бо то радість для душі. А як білі попадуться… свято. Днями сніг випав, гриби перемерзли, стали водянисті. А ще 2 січня отут збирала зеленки, — Віра Михайлівна розгрібає дрючком сніг під соснами. — Такого теплого січня скільки й живу не пам’ятаю. Міркувала: не може бути, аби в таку погоду зеленок не наросло. Пішла в грибне місце. Є! Живенькі, не мерзлі. Підіймаю голову — неподалік на дереві гливи (вешенки).
Буває, наберу, зварю, насмажу та й пороздаю ловким людям. Бо нам з дідом грибного їсти не можна. У нього операція була серйозна і в мене проблеми зі здоров’ям. А грибочки ж так пахнуть. Млинців з ними наготую. Куштую, щоб смачненькі вийшли. А їсти — зась, пригощаю близьких.
Улітку повсякчас у лісі. Як молоденькою була, попросила чоловіка: «Покажи, де є гриби». Повів. Набрала велику кошолку і повну хустку. Гукаю, гукаю — не озивається. Походила ще. Дивлюсь, під сосною на куфайці спить.
Життя змінилося, та азарт збирати гриби не минув.
Довго працювала продавчинею. Потім забрали в клуб художнім керівником. У мене мати така співуха була. Як посядуть з батьком, заслухаєшся. І мені від неї любов до пісень передалася. У клубі я концерти ставила. Чотири роки відпрацювала і на пенсію пішла.
Збираю лисички, здаю.
— Скільки за сезон можна заробити на лисичках?
— Позаторік здала на 25 тисяч гривень. Минулий рік, на жаль, був сухим. Малувато грибів.
— Що робите із зеленками?
— Квашу.
— На них же стільки піску. Скільки не мий, однак попадеться піщинка, трісне на зубах.
— Відмити легко. Треба брати грибочки тугенькі, не червиві. Із шапочки зняти шкірочку. Потім закип’ятити воду. Вкинути туди чищені. Хвилин п’ять прокип’ятити, і пісок осяде. Друшляком або шумівкою витягти їх та одразу в дуже холодну воду. Так можна і сироїжки від піску чистити. Та їх не раджу брати зовсім, бо й зеленкуваті, і червоні попадаються отруйні.
Прокип’ячені перемила у двох водах. Дістаю трилітрову банку з солоними огірками. У ній великі огірки на розсольник. І хрін, і кріп, і часничок.
Ставлю варити гриби. На півтора літра води — жменьку солі (це десь дві столові ложки). Не варто переживати, що пересолите. Гриби більше, ніж їм треба, не візьмуть. Якби вони полежали в солоній воді, тоді б дуже просоліли. Додаю лавровий листочок, перець горошок і на повільному вогні варю годину. Кілька огірків виймаю з банки. Гриби з каструлі нехай прохолонуть (якщо покладете теплі, притхнуться). Холодні вкидаю в розсіл, закриваю банку капроновою кришкою — і в погріб. Нехай там квасяться в одній банці з огірками. Будуть і рік, і два стояти.
Ось у мене торішні, — виносить з льоху пузату банку Михайлівна.
По модному зараз все квашене називають ферментованим. Такі продукти нині — кулінарний тренд. Господиня пригостила. З олійкою та цибулею — смакота. Хрумкі, запашні і присмак розсолу не відчувається.
— Чоловіку сон наснився: нібито літак у дворі приземлився. Сни можна розказувати після того, як піч витоплена. Переживав. Умію розгадувати сни. Кажу: «Літак — до звістки». А ж тут і ви, — продовжує Віра Макаренко. — Для нас радість, як хтось приїздить. Люблю гостей приймати. Аби ж не війна…
Два брати живуть у Москві. До «ковіду» приїжджали, тепер, звісно, — ні. Іноді спілкуємося. Про політику не говоримо зовсім. Боюся, і вони бояться. Бо, не дай Боже, чого, нас за хмару заженуть.
Дочка в Польщі, у Любліні. Онук навчається в університеті. До них їздила вже двічі. Там так чисто, красиво. Кажу дочці: «Візьми кісточки з риби, викинь безхатнім тваринкам». Вона: «Тут таких немає». Ні собачки, ні котика бездомного не побачиш. Працює на фармацевтичній фабриці, заробляє в перерахунку на гривні 50 тисяч у місяць. А тут у школі працювала медсестрою, зарплата невеличка була. Друга донька з родиною живе в селі Плиски на Борзнянщині. Працює в Ніжині в «АТБ».
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА, фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Відкрили сезон: грибники Чернігівщини розказали, де збирали гриби 1 січня
- Чоловік назбирав мерзлих зеленок - зварив суп
- Грибники Чернігівщини шукають гливи та опеньки під снігом
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
