— Ніхто не очікував, що евакуація буде йти до нас, а не навпаки, — згадує лютий та березень 2022 року Володимир ПАВЛЕНКО, селищний голова Березни. Він розповів, як березенці згуртувалися, щоб допомогти собі й людям.
Було що їсти
— Залишилися без підвозу продуктів. Тому місцеві фермери відкрили мукомельні, видавали продукцію всім охочим, — продовжує Володимир Михайлович. — Павло Середенко, директор ТОВ «Щасливе курча», вирішив роздати птицю. Безплатно. Не менше ста тисяч голів. Тому цивільним і військовим було що їсти. Машини розвозили навіть по хуторах. Приїздили до нас за птицею зі Сновської громади.
Березенці готували курячу тушонку і переправляли через Десну до Чернігова. Також завдяки Павлу Миколайовичу змогли уникнути екологічної катастрофи. Якби не роздали, уся птиця б померла від холоду і голоду.
Дві переправи
— Наприкінці лютого лід почав скресати. Можна було плавати човном. Люди стали звертатися до Геннадія Дмитрієва. Аби він думав, як їх переправити через Десну, адже мости були зірвані. Ніхто не планував, що це буде масово. Думали, перевезуть кілька разів рідних та знайомих. І на тому все. Аж ні. Попит на перевезення через Десну біженців з Чернігова збільшувався щодня.
Працювало дві переправи. Навпроти села Гориця, відповідальний Геннадій Дмитрієв. Плавало два човни: Дмитрієва і Григорія Полуботка. Та за селом Миколаївка, біля села Ковчин, відповідальний Олексій Карцан. Він директор мисливського товариства «ПВХ-Пласт».
— Рахували, скільки людей вдалося перевезти?
— Не одну тисячу точно. Ширина річки у тих краях близько 100 метрів. Перетинали за хвилину-півтори.
Якось повний човен перевернувся. За кермом був Олексій Карцан. Усіх врятували і швидко витягли з води. Рятувальних жилетів ні на кому не було. Ніде було їх узяти в такій кількості.
На базі нашої лікарні зробили пункт приймання та евакуації. Координатором став Тарас Дивень. У громадах замовляв автобуси, щоб з берега забирати людей.
Частину везли до лікарні, частину в штаб. Де отримували гаряче харчування чи бутерброди з собою. А вже з Березни люди відправлялися далі, у своїх напрямках. Здебільшого це були Корюківка, Семенівка, Новгород-Сіверський, Короп, Городня. І навіть Седнів, який був в окупації. Підвозили до Бігача нашої громади (напряму до Седнева п’ять кілометрів).
Деяких людей автобуси не встигали забирати. Тож ночівлю в реабілітаційному центрі організувала директорка Євгенія Бурковська. Ночували тільки дорослі.
За день через цей пункт проходило близько 500 людей.
Доводилося переправляти і вночі, у комендантську годину. Пам’ятаю, дзвонить мені о 22.00 Олег Небера, заступник менського міського голови. Ситуація термінова. З Мени треба дитину вести до Києва на операцію. Дзвоню Олексію Карцану, не відмовив. Люди згуртувалися, витягли знову човен на воду. Через дві години, опівночі, Олексій відзвонився, що вже вдома. Малого перевезли на той берег, передали далі медикам.
Тричі, переправою, я робив до Чернігова «робочі» поїздки. Перший раз — привозив гроші для березенців, півтора мільйона. Подробиці розповім після перемоги. Другий — отримував у військкоматі зброю для наших оборонців. Третій — забирав у Чернігівській районній адміністрації ліки.
1 квітня росіяни стали тікати з області. У нас почався другий етап. Віктор Єжкун, фермер, організував штаб допомоги. Я був керівником, він моїм заступником.
Два тимчасові мости
— Віктор Олексійович брав участь в організації двох тимчасових мостів через річки Снов і Замглай на автодорозі з Чернігова до Березни. Приєдналися й інші підприємці та майстри, — каже голова громади. — Надали власні гроші та будівельні матеріали. Долучилася Менська громада.
Зробили настил у вигляді трапа. Такий самий поклали біля Снов’янки.
Десь через тиждень на місці першого встановили міцніший міст: дерев’яний, на палях і металевій основі. З металевими швелерами, які можуть витримувати навантаження. Щоб могли проїжджати деякі вантажні машини.
Було залучено з десяток березенських будівельників. Майстри-самодєлкіни. Бригадиром був Олександр Євган, тесляр. Працювали на добровільних засадах. Зробили тижнів за два.
— Де брали стільки дощок?
— Надало ТОВ «Березнянське заводоуправління». Частину привозили з Мени. Кубів 40 точно пішло. Кошти громади на цей міст не витрачалися. Користувалися цими мостами, доки не відновили старі.
Геннадій Дмитрієв та Олексій Карцан нагороджені урядовими медалями «За звитягу». Справді, зробили для людей багато, безплатно і безкорисно.
На жаль, не було часу знімати ці події на фото і відео. Було б гарне кіно. Або навіть серіал .
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Випив флакон одеколону, побив цивільного і змусив масажувати йому ноги
- Півтори години на збори: боєць з Чернігівщини розповів як воює з першого дня вторгнення
- Третя річниця вторгнення: згадуємо події 24 лютого 2022 року на Чернігівщині
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
