П’ять переломів тазу, зламані кілька ребер, ліва лопатка, зчесані лікті, уся спина суцільна рана, закрита черепно-мозкова травма. З таким діагнозом в травматологічно-ортопедичному відділенні обласної лікарні лежить 31-річна Олена СЕНЧЕНКО з міста Семенівка.
22 вересня ввечері її збила машина. Водій з місця ДТП зник. Якби жінку невдовзі не знайшли перехожі, могла б померти від больового шоку.
"Час Чернігівський" написав про цю аварію ще у вересні: У Семенівці на вихідних невідомі збили 31-річну велосипедистку
Олена — бухгалтер з обліку медикаментів Семенівської міської лікарні.
— Після роботи зайшла в магазини за покупками і вже прямувала додому. Громадського транспорту в місті немає, отож більшість жителів користуються велосипедами. Зокрема і я. Було вже близько восьмої години вечора. Сутінки. Вуличне освітлення не вмикають з початку війни. Припускаю, через те, що в нас прикордоння. У центрі від магазинів трохи видніше, а чим далі, тим гірша видимість. Рухалася узбіччям. На велосипеді катафоти відсвічують. Дістала телефон, аби дорогу підсвічувати ліхтариком. Якби машина їхала назустріч, я б побачила світло фар. А так удар прийшовся ззаду. Певно, відразу знепритомніла, бо не пам’ятаю нічого.
Отямилася в лікарні, коли поклали на рентген, — пригадує Олена Сенченко. — Це вже зараз знаю, що мене привезли о 20.45. Знайшли двоє хлопців, вони почули гух і вернулися подивитися, що там. Викликали поліцію і швидку допомогу. Скільки їм років і хто вони, досі не знаю. Я їм дуже вдячна.
Тиск був 60 на 40, дуже впав гемоглобін. Два дні мене стабілізували, аби стала транспортабельна, щоб везти в Чернігів.
Удар же був настільки сильним, що велосипед розлетівся на частини. Це мені чоловік розповів.
— Аварія викликала резонанс. Стільки людей у Семенівці за вас переживали.
— Сама не очікувала. Здавалося б, війна, у кожного свої проблеми. Багато людей допомогли грошима. Телефонували, цікавилася, як почуваюся. Спасибі величезне всім.
Щось моїм кісткам не щастить. Кілька років тому оступилася, зламала гомілкову. Вісім місяців пробула на лікарняному, рік — на групі інвалідності. Скільки цього разу триватиме лікування та одужання, складно спрогнозувати.
Андрій Високоморний, лікар, сказав, що операцію проводитимуть у два етапи. З’єднуватимуть зламані кістки тазу спеціальними конструкціями — спочатку спереду, потім ззаду. Одна операція триватиме сім-вісім годин. Щоб мати не переживала, він їй навіть намалював що і як буде.
Я теж задумуюся, це ж стільки часу під наркозом пробути. Але тут же налаштовую себе, що все пройде вдало.
Зараз ставлять крапельниці: уранці чотири флакончики і ввечері один. Ті ліки, яких немає в лікарні, докуповуємо.
— Бідна, — зітхає 63-річна Валентина РАЗУМЕЙКО, сусідка по палаті. — Як вона стогне від болю. Їй же не повернуться. На боці рана, з неї сочиться.
Сусідки по палаті жаліють Олену. Бачать, що вона майже нічого не їсть і не п’є.
Бо після ж треба випорожнюватися. Їй же через травми ні судно підставити, ні підгузки одягти не можна. Тільки пелюшки підкласти. Ще й катетер стоїть.
Інша сусідка розтирає Олені ноги, бо від того, що вони весь час в одному положенні, мліють. Вона їх перестає відчувати. Щоб не було тромбозу, медики обмотали їх спеціальними бинтами.
— Коли матері немає, тітка розтирає, — каже потерпіла. — Сьогодні мати поїхала в поліцію, аби дізнатися щось конкретне. Бо вони кажуть: «Триває розслідування», і все.
Тут у лікарні медперсонал турботливий. Трохи ніяково, що за іменами всіх, хто приходить, не запам’ятовую. Голова дуже болить. У телефоні нічого не читаю через це.
— Кажуть, вас збив військовий.
— Ми вже найняли адвоката, щоб бути в курсі подій.
Розумію, різні ситуації бувають на дорогах. Але те, що водій не зупинився, не викликав швидку допомогу — це бєзчеловєчно. За таке треба карати. Тому хочу, аби він відповів за те, що скоїв. Ніхто не має права позбавляти життя чи калічити іншу людину. Вони в нас так літають, без правил. Військовий, не військовий, мають однаково відповідати за законом.
Хочу бути поряд із сином, а не можу. Дитина у другому класі.
— Він з батьком нині?
— З тіткою, маминою сестрою. Вона вчителька. Чоловік працює в лісгоспі у дві зміни. Перша: з 6.00 до 15.00, друга: з 14.00 до 23.00. Ми старалися так свій графік координувати, аби малий якомога менше залишався сам удома. Йому ж страшно, коли бахкає, обстріли. Тоді ховається за грубку і обкладається подушками. Нині ж навчання дистанційне, у зумі. З тіткою йому буде легше засвоювати матеріал.
Моя мати щодня в лікарні.
— Минулого тижня ходила в семенівську поліцію. Сказали, що виконали все, що відноситься до їх компетенції. Окрім виїзду на місце ДТП, зробили подвірний обхід, опитали містян, дослідили відео з камер спостереження. На них видно, як донька рухається по своїй стороні. У той проміжок часу, в який її збили, проїздить лише одне авто. У ньому четверо людей, облич не розгледіти. (Уявляєте, четверо!!! І жоден з них не те, що не вийшов з машини, навіть не викликав швидку допомогу). Автомобіль знайшли, поставили на майданчик поліції. Водій каже, що нікого не збивав. На машині немає розбитого скла чи значних ушкоджень. Наразі чекають експерта з Новгорода-Сіверського, аби дослідив навіть найменші подряпини і визначив, коли вони утворилися, — каже 49-річна Оксана КОЛЕСНИК, мати Олени.
Коментар поліції
Поліція встановила особу водія та вилучила автомобіль, що причетний до ДТП. Призначені експертні дослідження. Досудове розслідування триває. Усі обставини розслідуються в рамках провадження, відкритого за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу.
Кваліфікація злочину — порушення правил безпеки дорожнього руху, які призвели до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Санкція статті — від трьох до восьми років ув’язнення, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, — пояснила Наталія СЛАБЕНЯК, речниця Головного управління Нацполіції в області.
Авторка : Валентина ОСТЕРСЬКА, "Вісник Ч"
