«Зачепила шлунок, печінку»: Івана Внучка ударили ножем. Підозрюється, дружина

15 ВЕРЕСНЯ 2024, 23:39

1552

Іван Внучко, потерпілий з Красилівки

Іван Внучко, потерпілий з Красилівки

— Дружина вдарила ножем, — каже Іван ВНУЧКО з Кіптівської громади. — Зачепила шлунок, печінку. Й до серця дістала. Що було в лікарні, не пам’ятає.

«Прокинувся — води хочеться. Увесь у трубках»

— Був без свідомості, — каже. — А після лежав з трубочками, та й усе. Де серце, й де живіт — порізане, зашите.

Чому дружина стала жорстокою?

— Не знаю, —  каже. — Це в неї треба спитать. Хай посидить, подумає.

Ірина Внучко в СІЗО, слідчому ізоляторі тимчасового тримання. Іван Внучко дома. В Красилівці на Козелеччині. Живе у матері, Євдокії Кузнецової. Буває й на іншому обійсті. Там жили спільно з Іриною.   

Тепер у матері, бо слабий. Худий, блідий, в шрамах.

Зшивали хірурги. В Чернігівській центральній районній лікарні.

— Прокинувся — води хочеться, — згадує пацієнт. — Увесь у трубках. Знаю, що переживали за мене. Валерій Василинчук — о-такий мужик, — хвалить провідного хірурга.

Євдокія Кузнецова, мати Іван Внучко, син, показує шрами

Євдокія Кузнецова, мати, Іван Внучко, син, показує шрами

Ніж — з коси зроблений

— Зшили йому серце, — болить у матері душа. — Ніж був великий. З коси зроблений. Сам і робив його. Для господарства. Довгий. Як пирнула, за один раз прошились печінка, шлунок. І — до серця. Як це може буть... Шлунок розпоротий, бо в середині зашивали. А на серці клапан міняли.

Євдокія Кузнецова розказує, що приходили слідчі. Коли син був у лікарні. А вона на городі. Копала картоплю. Питають, де син. Чому так рано виписався з лікарні?

— Бо ніхто до нього щодня не поїде, — сказала. — Щодня не провідає. А він увесь покроєний. Більш ніж два тижні в лікарні лежав. Більш ніж два тижні трубочки стирчали. Дренажі. Щоб стікало зайве. А тоді ще «білочка», інсульт. Кара небесна. Треба все пережить...

«Він падає без свідомості. Вона викликає поліцію й «швидку»

Євдокія Кузнецова згадує. Різанина сталася 25 липня увечері. А вдень Іван працював. Помагав односельцю. Заробив 200 чи 250 гривень. Приходить, нібито, з цими грошима додому. А Ірини нема.

Хвилин через 20 прийшла. Добре випивши. А вже було пів на одинадцяту вечора. Пили, зі слів Євдокії Кузнецової, разом з Іваном. А тоді ще пішли по горілку.

— Магазини закриті. Але ж точка є, хай вона розпровалиться, — не стримує емоцій. — Люди й клянуть її, й молять, щоб не стало.

Отже, сиділи вдвох. Випивали, — продовжує. — І вона нібито каже: «Де ти лазив?» І як воно завелося... Він сам не знає як. Вона за ножа. Як пирнула — він падає без свідомості. Вона викликає поліцію й «швидку». Сама тікає. До когось у селі.

Не знаю, скільки лежав, — веде далі. — Дві «швидкі» приїхали. Поліція. Він долі лежить. Готовий уже. Без пульсу. І його повезли в Чернігівську центральну районну лікарню. Добре, що він був випивши. Це, мабуть, знизило біль. Шок. І його спасли. Гарантії не давали, що виживе.

«Як з хреста знятий. Три літри, це найменше, крові не стало»

Назавтра після операції стало погано. Зі слів Євдокії Олексіївни, «білочка» зробилася. Біла гарячка. Лежав голий у памперсі. У реанімації. Зриває всі трубочки. Присоски на грудях. Кардіограма відслідковувалася. До апарату був підключений. Зриває і тікає кудись.

Побачили, що нема його. В поліцію заявили. Знайшли. Спіймали, прив’язали.

— Оббиті всі ноги й руки, — журиться рідна людина. — Покалічився, страх. Витягували з того світу. Усі старалися, щоб  вижив. І лікарі, й рідня.

Євдокії Олексіївні — 80. Працювала санітаркою в обласній лікарні. А тепер ледь ходить. Бо після двох операцій на тазостегновому суглобі.

— Поїхала невістка, — каже. — З моїм старшим сином. З його братом рідним. Андрієм Внучком. Івану — 56 буде. Андрію — 57.

Андрій зайшов, розплакався, страх, — переказує. — Усе скапує. Із серця — собі трубка. З живота собі. Зі шлунка собі. Лежить перекошений, бо інсульт перекрутив. Балакать дуже трудно

Із лікарні, зі слів матері, Івана привіз син. Від першого шлюбу. Майор. Служить.

— Женя купив йому дві футболки. Труси, шорти. Їсти тоді Іван ще не міг. Стояла на тумбочці пляшечка. Годували через трубку. Тоді дозволили кефір. А 14 серпня, на Маковія по старому стилю, виписали. І привозить Женя його додому. Іван як з хреста знятий. Три літри, казали, це найменше, крові не стало. (У людині більше 5 літрів, — авт.). Загальмований. Їв менш ніж кіт, — показує на котову миску. — А це почав трошки їсти.

«Вона його й раніше била. Він боявся її»

Зі слів матері, невістку забрали в тюрму майже відразу. Ірина й раніше любила з поліцією «дружить».

— Кожен божий день міліція у них була, — розказує Євдокія Олексіївна. — Як полаялися, так і дзвонить. Вона його й раніше била, — це про невістку. — Він боявся її. Утікав. По кущах ховався, у погребі, на горищі.

Вона йому голову розбивала, — показує довідку з лікарні. — Зшивали в Козельці. Упав, крові море. Надія Пилипенко, староста, до Ірини: «Що ти наробила?». До нього: «Їдь у лікарню. Бо стечеш кров’ю».

Тоді мошонку  розрі­зала, — вчитується в довідку за 8 березня. — Так, що яєчко випадало. Зшили в травмпункті. Там сказав, що упав з велосипеда. Приїхав: ні ходить, ні стоять. Кажу: «Синочок, а що ж трапилося? Чи розбісило, що у вас щось не виходило? Пробач, я мама твоя». А він каже: «Це не людина, це кат».

Розказує, що і в тюрмі невістка сиділа. Пила. А син її полюбив. Казали йому: «Іване, не йди туди. Ти ж бачиш, яка людина». Чирва з великої букви.

Зі слів Євдокії Олексіївни, від першої своєї дитини відмовилася в пологовому. Друге народила — забрали.

— Третє дитя, моє внученя, теж забрала соціальна служба. Вони пили безбожно. Позбавили батьківських прав. Уже й усиновили. З двох місяців тішила. Красавчичок, — гладить фотографію. — Він мене так любив...

  • • * *

Наталія СЛАБЕНЯК, речниця поліції Чернігівської області:

— Розслідується кримінальне провадження. За частиною 3 статті 15 (замах на злочин). Частиною 1 статті 115 (замах на вбивство) КК України.

  • • Жінка затримана. Поміщена до ізолятора тимчасового тримання. Триває досудове розслідування. Коли завершиться, прокурор передасть до суду. Злочин карається від 7 до 15 років позбавлення волі.

Джерело: "Вісник Ч", автора Тамара КРАВЧЕНКО.  Фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

Схожі новини

Вiдео

Секретар Чернігівської міської ради знову не зміг зібрати депутатів на сесію

21 ЛИСТОПАДА 2024, 19:53

Відстоював Батьківщину з 2014-го: рідні просять за петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно)

21 ЛИСТОПАДА 2024, 19:41

Валентина Драгунова приїхала на похорон батька. І залишилась

21 ЛИСТОПАДА 2024, 18:55

Півтори години детонації: наслідки ракетного удару ЗСУ по Брянщині

21 ЛИСТОПАДА 2024, 17:27

Фото

Сучасні системи відеоспостереження за лісами показали... дітям

21 ЛИСТОПАДА 2024, 16:15

Сказ виявили у лося на території Чернігівського району

21 ЛИСТОПАДА 2024, 15:48

Гуде чи ні — діти навчаються. У протирадіаційному сховищі вільно розмістилися всі класи

21 ЛИСТОПАДА 2024, 15:20

ТОП-переглядів