Журналіст - уродженець Новгород-Сіверської громади - Ігор Левенок показав, як нині виживає його мала батьківщина під прямими ударами російських дронів.
За словами очільника РВА Олександра Селіверстова, хвилі дронів йдуть настільки щільно, що не встигають вмикати тривогу.
«Вони просто вбивають цивільних людей».
Олександр Селіверстов
Олександр Бєльський, речник 15-го армійського корпусу:
- Якщо десь перша хвиля підпадає під ураження, вони другу хвилю вже запускають, хлопці з дронами-перехоплювачами, найкраще, до речі, працюють українські дрони, але дронів багато ніколи не буває.
Ворог методично нищить середмістя - зруйновані універмаг «Ярославна», місцевий центр зайнятості.
Пані Наталія, завідувачка, говорить - даху немає, замість нього дірка. Роботи теж. Її рідна сестра живе на сусідній Брянщині, але після того, як звідти полетіли дрони - сестри не спілкуються.
«От такі подарунки від сестер та братів мені на день народження», - каже продавчиня.
Пані Наталія
Ще одна жертва - будинок купця Медвєдєва, памʼятка архітектури. Тут була міська бібліотека. 24 тис книжок, серед них і російська література.
Ігор Левенок зауважив, 80 років тому, коли гітлерівці тікали звідси - вони не зруйнували цей будинок. Натомість нині сюди прилетів російський дрон.
Борис Домоцький, краєзнавець:
- Знищують просто красу. Тут немає ніякої логіки. Це просто банда. Банда, яка свірепствує і хоче знищити усе, що є в Україні.
Під час запису відео - у місті було чутно гудіння російського дрона.
20 років тому для місцевого монастиря ікону Святої Трійці подарував особисто путін. З початку великої війни ікону зачинили і більше не виносять на загал. Служителі відмовилися показати її журналістам.
Розповів у соцмережах про свої особисті враження від візиту на малу батьківщину і сам Ігор Левенок.
««За місяць усе розбили...» 😭 Мій рідний Новгород-Сіверський дедалі більше стає схожим на містечка палаючого Сходу. Майже регулярно він потрапляє у фронтові зведення і щоранку серце завмирає, коли бачиш наслідки атак путлерівських ординців, які є прямими нащадками тієї орди, котра вісім століть тому спопелила це місто. Але найгірше, що відбулося потім. Їм вдалося посіяти тутешньому люду зерна страшної ілюзії про "вічну дружбу" і "братерство".
На жаль, у деяких головах ці зерна дали добрі сходи. Не відкрию великого секрету, якщо скажу що не для всіх новгород-сіверців мовою спілкування є українська. Але до багатьох вже прийшло усвідомлення, того що мова - це зброя, подекуди, сильніша за ракети. Прозріння - тяжкий і гіркий процес. Утім, які іще фактори потрібні для того!!? Як жінка, у якої два сини воюють за Україну проти споконвічного нашого ворога може відмовлятися називати цього ворога ВОРОГОМ і молитися на ікону, яку цей ВОРОГ подарував? Дивні діла твої Господи!», - сказав автор натякаючи на пані Олену, яка торгує церковною атрибутикою у крамничці Спасо-Преображенського чоловічого монастиря. Її двоє синів на фронті, обороняють Україну від росіян.
Пані Олена
"Час Чернігівський" писав про таке:
